А я до тебе знову йду:
Уже на цвинтар, мій коханий...
Вже скільки літ одна живу,
Ти відійшов у світ незнаний...
Ти був найкращий чоловік,
І батько, і дідусь, мій друже,
Та якось швидко збіг твій вік,
Мені без тебе сумно дуже...
Біля могили я стою:
Журба моя завжди зі мною...
І дуже Бога я молю:
Щоб ти у сни мої приходив...
Постійно згадую тебе,
Нині живу я у тривозі,
Бо знов війна у нас іде,
І жити я одна не взмозі...
Син наш мене до себе зве,
І я поїду, мій коханий...
Не гнівайся і жди мене,
Я повернутись обіцяю...
Уже й правнучка у нас є,
На жаль її ти не побачиш...
Залишу місто я своє,
Коли вернуся, я не знаю...
Я не кажу тобі: "Прощай!"
Надіюсь я, що повернуся,
Тебе прошу: "Мене чекай,
Бо ж знаєш ти, я не здаюся!.."
