|
Цю рану не загоїти нічим.
Цей біль словам ніяк не передати:
Дитина виростає із чужим,
Його вона щоразу кличе татом.
"У жінки право", - каже так закон,
Знайшла на сайті сивого "бамбіно".
Заплатить він за мамин силікон,
Тому люби його тепер, дитино.
"Маленька ти, забудеш, де жила,
А я тобі збрешу, що рідний батько -
П'яничка з непотрібного села,
Не пара для мене, "аристократки".
Мовчить дівча, щоб матері не злить,
А у думках - щасливий з татом спогад,
Де він її, малу, боготворить,
Шепоче казку про єдинорога...
Є різні долі в світі у дітей,
Але яка, скажіть на милість, мати
У доні вирве серце із грудей,
Щоб змусити про батька забувати?..
Україна займає перше місце у світі за кількістю розлучень і показник різко зріс з початком війни через забезпечених закордонних коханців...
Колишня дружина забирає дитину, починає ховати від батька, маніпулювати, блокувати дзвінки і повністю позбавляє батька право на виховання дитини.
В Україні панують гендерні стереотипи, де батькові вкрай складно, на грані неможливого, виграти суд по місцю проживання дитини з батьком.
Зачасту, такі батьки - порядні і люблячі, з розбитим серцем, а дитина страждає найбільше, бо не знає, де правда, позбавлена любові тата, турботи бабусі з дідусем і просто шансу на повноцінне спілкування як із мамою, так і з татом.
ID:
981175
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.04.2023 20:53:02
© дата внесення змiн: 21.06.2023 18:50:33
автор: ЛУЖАНКА
Вкажіть причину вашої скарги
|
