ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...
«... Тож...не доїла я та не доспала
Ні дня ні ночі... тільки "га" та "га"...
Сама на з'їла, а тобі все пельку пхала
Де вдячність, де визнання, де любов твоя!?
Таке скажене, з колом в глотку і не влізеш
А ж тебе носила на руках!!!
Про що ти знов, дурне, сидиш та мрієш!?
Ходити треба по землі та на ногах!!!
Не виправдала жодної надії
Щоб не зробила, як на зло, - ну не на мій все смак!!
Життя тебе не вчить, (тут я щось пропустила...)
Не зрозуміло, як тобі вдається саме так!?
БатькА породи, ну... хіба, що гарна...
Жалкую, що малой тебе не задавила
Бо ти нічого в цьом житті не варта!!!
Таке, як нібито не я тебе родила!!!
З освітою, не п'єш, не наркоманка,
Але хіба то є щось надзвичайне!?
Дитині мачуха, не мамка
Але воно таке дурне, як ти…хіба , що гарне...
Невдячне, як і ти та вовкувате,
А я ж її ростила та кормила!
Казала я що ти лайно, як мати?
Онуку майже я тобі родила!!!
Боржниці ви невдячні, безсоромні
Не слухаєте матір, хай вам грець!!!
Немає ні поваги ні любові,
Чи прийде хоч колись цьому кінець!?»...
ID:
995369
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.10.2023 14:47:56
© дата внесення змiн: 07.10.2023 13:20:08
автор: Любов Люта
Вкажіть причину вашої скарги
|
