Хто вам сказав, що я слабка… (Вільний переклад Лесі Українки)
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
Кто вам сказал, что я тиха,
слаба, судьбе подвластна?
Моя не дрогнула рука,
пою, и мысли ясны .
И если раз я завелась
рыданием печальным,-
так то весны капель была,
Не осени прощанье.
А осенью... Иль в радость знать
кто гаснет, кто в расцвете,
вербу, что пламени под стать,
разденет, плача, ветер.
Когда ж суровая зима
покроет краски света-
то, схоронивши их, сама
Рассыплет самоцветы.
Щире питання: навіщо нам, українцям, перекладати (особливо нині) поезії своїх авторів на російську? Зокрема Вам - на сайті ж є мінімум двоє тих, кого так палко, незрозуміло тягне міняти мову на язик.
Горова Л. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не знаю. Це не було працею, це було видихом. Подумати не встигла.
Можливо, для хлопців і дівчат із Азову.
Горова Л. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому, ж, підходить. Але поки одна Львівська пані, що звинуватила їх в спілкуванні російською в окопах(!!!) не
навчила їх досконалої української ( могла б поїхати до них, і в перерві між боями спробувати), то знадобиться мій переклад.
