| Сторінки (4/312): | « | 1 2 3 4 | » |
Біль поділений на двох,- це половина болю.
Шлях короткий і легкий, яким прямують двоє.
Якщо один спіткнеться, другий підставляє руку.
Життя навчає бути вдвох. Хто видумав розлуку?
В нас серце крається навпіл, коли в одного горе,
Немов упали небеса, а чи погасли зорі.
Та ми забули мудру річ, Господь сказав;- людино,
Віддай Мені, лиши Мені, свого болю́ частину.
Я понесу, повір мені, Я твій Господь і друг,
Ми ж боїмося, навіть біль, віддать до Божих рук.
А біль поділений на двох,- це лиш частина болю.
Віддай все Господу, віддай, Він поряд із тобою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407573
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.03.2013
Ще літо моє десь тихо бреде покосом.
Ще осінь дає обіцянку взолочувать коси.
Ще маю надію зима не дійшла й до порога,
Але пам'ятаю, чекає вже дальня дорога.
Ще серце моє, хоч болить, а тріпоче.
Ще я усміхаюся й сміх мій дзвенить дівочо.
Ще руки уміють обняти, хоч трохи зболіли.
Я душу втончу бо не дасть відлетіть її тіло.
Ще трішки життям порадію, а може поплачу.
Красу ще очима вберу, а як же інакше.
Ще трішки пожити, ще трішки, трішки пожити,
Я душу готую, щоб в небо її,
Мов в життя відпустити.
Мов в життя відпустити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407344
рубрика: Поезія, Авторська пісня
дата поступления 09.03.2013
Я так люблю всміхатись до людей.
Люблю всміхатись любому і долі.
Я знаю, що усмі́шка - Прометей,
Ним світло знесене в земні юдолі.
Я так люблю всміхатись навесні,
Чекати літа з у́смішкою, щиро,
Крапе́льку світла - у́смішку нести,
Шматочок радості, що зорі засвітила.
Усмі́шка мила двері розчиня,
Пом'якшує, навіть, зболілі душі.
Всміхатись починайте ще здаля
І мир між вами буде непорушний.
Я так люблю всміхатись до людей...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407076
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2013
Сон, один і той,
Кожну нічку снить;
Я іду одна,
яблуневий цвіт
все заполонив
ранок і життя,
і безмежжя нив.
Загублю взуття
серед цих видінь,
стежечку знайду,
що веде у тінь.
Сад в моїй душі.
Блідо-голубе
небо по межі.
Яблуні цвітуть
перейшовши межі.
Я іду в життя,
сковане безмежжям.
Яблуневий сад,
мов душі одежа,
вороття немає,
я йому належу,
ніжним пелюсткам,
білому цвітінню,
я іду крізь нього,
користуюсь тінню,
щоб не опалить
іншості моєї,
щоб не розгубить
самоти своєї.
Все, що в мене є,
це той дивний сон,
з диханням моїм
дише в унісон.
Все,що маю я
у житті, крім цього,
дав мені Господь,
визначив дорогу.
Та той давній сон
вже багато літ
у моєму серці,
мов струна бринить.
Бо роки життя,
немов яблунь цвіт
подихом вітрів
можуть облетіть.
Лиш мені належить
пам'яті шматок -
яблуневий сад,
дотик пелюсток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406245
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.03.2013
***
Чорне і біле.
День і ніч.
Може з цього народиться вірш.
***
Сон-траву
У діброві зірву.
Восени не забуду ті сни.
***
Солодкі сни
Зимовою порою.
Весна ж у ринду калатає за горою.
***
Навіть сни різні -
Влітку, взимку, восени.
Почекай весну, буде не до сну.
***
Синій ранок.
Синій лід,
Мов місток гнучкий по-під ноги ліг,
Умалив дорогу
До мого порогу.
***
Тугу у серці награла сопілка,
Треба вертати
В зажурі домівка.
***
Довелось зимою ріку перейти.
Весну почекати,
А чи далі йти?
***
Стара верба
Схилилась над рікою.
Любується сріблястою габою.
***
Колискову співає вітер
Задрімавшим горам і долам.
Йому вторить волторна дивна.
***
Далеко за озером -
Гори, мов дужі легіні
У дозорі стоять, підпираючи небо плечима.
***
Верховіття, дерев високих,
Зачепилось за хмари розкішні,
Часу плин зупинивсь.
***
Мережку сріблясту,
Павутинку сіру,
Дощ плете під хмарами осінніми.
***
Холодна квіточка лягла в долоні,
Іще одна холодить скроні.
Я у зими в полоні.
***
Роси краплина,
Мов дорогоцінний камінь,
Між трав зелених загубилась зрання.
***
Хтось бачив?
Зорі падали в долини.
На ранок росами лягли на трави.
***
На міріади крапель розлетілась хвиля.
Їй на шляху зустрілася
Граніту брила.
***
Му́шля співала про море.
Дотик до нього,
Залишив в її пам'яті тугу назавжди.
***
Хмари купалися в морі.
Вітер-пастух
Відпустив їх, мабуть, на хвилинку.
***
Злизала слід з піску вода солона.
Завмерла вічність.
Тиша навкруги.
***
Синьоокий вир
Захопив в полон трісочку малу,
Що пливла до моря.
***
Рожевий вечір
Ніжно вкрив садочок,
Там айстри білі дивляться на зорі.
***
Вечірній туман
Зійшов у долину глибоку,
Фіалки малі в полон захопивши до ранку.
***
Сонце над обрієм низько схилилось.
Ніч настає,
Жаль день помирає.
***
День зійшов ні на що.
Сонце в морі втопилось до ранку.
Тихо стелиться ніч, розкинувши крила над світом.
***
Мов серпанком,
Огорнула плечі туманом,
Синя ніч перед ранком.
***
Чорне і біле.
День і ніч.
Віриш - не віриш - вірш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406232
рубрика: Поезія, Поетична мініатюра
дата поступления 05.03.2013
Ще дерева стоять напівголі.
Віє східний пронизливий вітер.
Я іду в щойно зоране поле,
Назбирати на-мріяних квітів.
Я вдивлюся в небо глибоке -
Може стріти когось хотіла,
Чи відчути натхнення високе,
Чи відкрити серце зболіле.
Та пусте ще весняне поле,
Тільки вітер пронизливий віє.
Чом ти ходиш ріллею доле,
Що шукаєш любов чи надію?
...............................
Ще дерева стоять напівголі,
Рве на шмаття їх східний вітер,
Серце вирватись хоче на волю, -
Щоб згубитись між зоряних квітів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2013
Я тихо йшла у безоглядну даль.
І сніг м'який ступав услід за мною,
Немов приблудний білий пес.
Час дав мені, ще час перед весною,
Поки лежить зима і лід не скрес.
Я так хотіла в цій солодкій білій млі
Розтанути. Сховатись. Загубитись.
Але полохались сніжиночки малі
І споглядаючи на них хотілось жити.
Хотілось жити, брать в долоні білий сніг.
А по весні - стрімкі дощі й заграви.
І так жагуче-палко вірилось мені,
Що разом з кригою зійдуть і думи мляві,
Й на гребеневі восьмої октави,
Блакитне небо увірветься в дні мої
І сонце стріне вранці золотаве.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405384
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.03.2013
За мною троє бредуть
Все ближче і ближче, і ближче;-
Мій Ангел - у небо путь
І Муза - душі попелище.
Ще білий крилатий кінь,
Якого Пегасом назвала,
А квіткою - одолінь*,
Я гриву йому заквітчала.
* * * * * * * * * * * * * * *
Не кличу, не зву за собою,
Зорями зблискує шлях.
Я народилась земною,
А крила ростуть у віршах.
* квітка-одолінь,
це біла лілея,
яка цвіте на ставках
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404254
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.02.2013
Ми поспілкуємось з тобою потім...
А зараз зорі, як рясне намисто.
І вітер хмарку підзиває свистом.
А я, купаю ноги у росі.
Пісень твоїх наслухаюся потім...
А зараз сонце пломеніє чисто.
Ріка порогами струмить ігристо.
А ноги, ще втопають у росі.
Тебе нема. Нема з ким спілкуватись.
Пісень твоїх не слухать вже мені.
Так гірко бачити тебе в труні.
А сльози...розчинилися в росі.
* присвячую другові,що
загинув в Афганістані
в 1979 *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403724
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 24.02.2013
Сиджу на березі всесвітньої ріки.
Сумна. Вудилище зламалось.
Пливуть край мене віршів косяки,
туди, де інші перемети розіклали.
А я, щоб щось вдалось вловить.
зніму взуття " о, Музо, де ти? ",
зайду без остраху, на глибочінь,
у води синьохвостої комети.
***
Цвіт калини білої ранок засніжив.
Озирнусь на роки -
наче ще й не жив.
***
Дивлюсь на воду,
що тече поволі.
Вщухає біль в душі і в серці.
***
Біла пороша,
синя пороша.
Життя, по правді нелегка ноша.
***
Глянь, мороз як скував
вільне тіло ріки, -
Ми повинні тягар свій нести залюбки.
***
Брехнею світ ти можеш обійти,
Лише назад вона
не може привести.
***
Я тебе люблю,
біль я твій несу.
Що ще світ почути хоче про кохання.
***
Двоє йшли життям,як в гору.
Сонце палюче.
Вітер холодний.
***
Навчися послуху. Поглянь,
як сонях дивно,
голівку поверта за сонцем.
***
Слухати навчись.
Річка, ліс, трава, гомонять без слів,-
Нащо ті слова.
***
Злетиш у небо,
зійдеш на гору.
А кривду й правду, лиш серцем твориш.
***
Гроно золоте нахилило віть.
Туга промине.
Треба далі жить.
***
Іноді думки пливуть,як хмари.
Іноді,як дикі коні скачуть.
А сьогодні весело
і хочеться сміятись,
то чому ж я гірко,гірко плачу.
***
Що людині потрібно для щастя?
Вірний друг,чарчина налита
і душа, мов вікна, у постір відкрита.
***
Послухай,
ріка ламає кригу
і бубнявіє перша брунька в лісі.
Є сила гідна дивування.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402992
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2013
О, Господи, які зболілі душі,
ховаються за позначками* цими.
А, Хтось** страшний,
як вічність незворушний,
годується цим болем зримим.
Як їх підтримать,як донести Слово***,
затеплити каганчик невгасимий,
і серед звалища такого,
відкрити в слові
Лик Твойого Сина.
Є ті, кого не врятувати.
Та Ти сказав - *Мені усе можливо*.
Прошу, хотіла б знати.
Чи знов пошлеш дощі****
і бруд відмиє злива?
Та я молю - вони ж усі хороші,
їх покалічив, Той, у кого сила.
Постав їм Ангелів
величних на сторожі...
.....................................
Скажи мені, недарма я просила?
* позначки - NIKи
** Хтось - .....
*** Слово - Ісус Христос
**** дощі - потоп
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402915
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 21.02.2013
Жартівливий
Я не люблю вставати рано.
Патологічна я сова.
Сиджу до ночі. На столі екрана
висвічують рядочками слова.
А потім зрання не розбудиш,
не розімкну стяжілих вік,
І варить кашу сину в будні
мій дорогенький чоловік.
Ворона каркає з тополі,
Собака лащиться й скавчить,
А я щоку поклала на долоні,
сопу - мій світ ще міцно спить.
Все сплю, а треба встати рано,
зустріти вранішню зорю,
я ж все валяюсь на дивані,
а мо' й хроплю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402629
рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата поступления 20.02.2013
Криниця за селом,
вода прозора.
Приступок кам'яний
і мерехтливі зорі
на дні її.
Там трави пахнуть медом.
Голубить неба синь,
коли лежиш горілиць.
І спеко́тная днина
приносить спрагу
в полудня годину.
І пригинаються коліна
до води,
та геть схиляється
в поклоні спина,
неначе не криниця,
а ікона,
серед духмяної,
високої трави.
Криниця за селом,
вода прозора...
серпень 1992.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402347
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 19.02.2013
Тихий зимовий вечір
у невеличкій каплиці
...шерхіт молитв старечих...
...юні окрилені лиця...
сутінки, наче гардини,
тихо з віконець спадають
...спішні кроки дитина
у молитви вплітає...
ось молодий псаломщик
натхненно псалми співає,
...на солії священник...
...Ангел божий витає...
а молоді клірошани
густо в пучечок збились
...тихий зимовий вечір...
...люди Богу молились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402346
рубрика: Поезія, Духовна поезія
дата поступления 19.02.2013
Це в крові закладено здавна Ірині Жиленко
шанувати, любить рідну землю.
Озираюся - fata morgana -
це я ними спогади теплю;
посаджу цибулинки в землю,
проростуть квітки надзвичайні,
побреду у садок,за оселю,
де обріжу троянди чайні,
прокладу доріжки між грядок,
їх посиплю пісочком білим,
наведу у домі порядок,
поки зовсім не звечоріло,
запалю маленьку лампадку
у кутку, біля Божої неньки,
наберу водички у кадку,
примощусь на ослінчик низенький,
підкладу дровенят у грубку,
хай зігріється хатка старенька.
Звечоріло. Накину шубку,
бо весна ще рання-раненька.
Всі турботи полишу в сьогодні
й ті що в домі і що надворі,
долучусь до безсмертних мелодій-
споглядатиму завтрашні зорі.
А на ранок, прекрасні і ніжні,
ляжуть вірші на чистім папері-
наче лебеді біло-сніжні,
що летять і летять у ірій.
хто любить вірші цієї поетки,
прочитайте її книгу спогадів -
HOMO FERIES /ЛЮДИНА СВЯТКУЮЧА/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2013
Є, напрочуд, доречні речі -
ніжні щічки дівочі
і зморшки старечі,
є до речі і недоречні -
розмальовані лиця
старечі.
Є на світі красиві речі -
вірші світлі -
любові предтечі.
Чоловічі широкі плечі
......................................
і жіночі примхи доречні,
хоч їх наслідки -
небезпечні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400926
рубрика: Поезія,
дата поступления 14.02.2013