| Сторінки (2/120): | « | 1 2 | » |
Приїхав росіянин(москаль) у Львів. Прикинувсь українцем: мовчить, з рота і язика не висуне свого російського (бо мови не знає, звичайно ж, української, а може і своєї – вони ж там усі на суржику). Мовчить – і все. Його штовхають, тиснуть у транспорті, палець на нозі розчавили, а він мовчить.
Просто мовчати, коли їсти не хочеш – це не диво (і Президент мовчить, бо ситий), а от коли на зубі другий день не було і крихти – що тоді?
Так вже склалось у людей: їси – не розмовляєш, розмовляєш – не їси.
В Україні все навпаки: не розмовляєш – не їси, розмовляєш – їси, щоб було видно – чи український язик смакує українське сало. Всі народи виборюють волю, українці – мову.
От і мовчить москаль, а як мовчить – то, звичайно, і не їсть.
Але голод – не тітка. Попрямував до кафешки, від якої російським носом учув струмок смачних пахощів українських страв. По дорозі купив помаранчевого прапорця, приклав до грудей, іде, як на дзот герої Вітчизняної. Тільки-но він на поріг – до його офіціант у національному вбранні: “Добрий день! Будь ласка, заходьте...” Москаль зніяковів: “Так это же...". “Добрий день,
будь ласка, заходьте”. І він зайшов, сів до столу. “Їсти?..Пити?” – почув над головою, і все зрозумів. “Пити – їсти!” – скоромовкою вигукнув весело і вдячно. І вже, як нагорода, на столі йому постали: дві стрункі чарочки, кухоль пива, пляшка патріотичної горілки “Петро Дорошенко – Гетьман водка” і здоровенна миска з патріотичним борщем “Полтавський”. П’є москаль, не квапиться, борщем закушує, навколо дивиться, людей розглядає. Інтелігентні люди у кутку за столиком тиху пісню співають. Аж ось – музики з’явились, почали співати, та так гарно та солодко! Не втримавсь і москаль, почав підспівувати: “В кві-і-ітах гру-у-уші, яблуні та ви-и-ишні. По-о-пливли тумани по воді. Катери-и-ина в річці прати вийшла, за-а-аспівала пісню в самоті. За-а-аспівала пісню, сумувала...” Росіянин так заходивсь співати, що не помітив як перейшов на рідну мову: “Ой, ты, песня, песенка девичья, ты лети за ясным солнцем вслед и бойцу-у-у на дальнем пограничье о-о-от Катю-у-уши передай привет”.
”Привет” – це вже було занадто. Хтось у кутку – як гуркне кухлем по підлозі: “Ти чого, кацап, виєш тут забороненою мо-вою?!”, аж скло полетіло вгору.
Та росіянину знову ж пощастило: кремезний козак з оселедцем на блискучий макітрі зрадів, що є кого захищати, і кинувсь на образників. Москаль, поки його забули, поклав у кишеню пляшку з “гетьманом”, схопив три скибки хліба українського з українською ковбасою, миску з борщем і навшпиньках – до дверей. З’ясування стосунків вже дістало епогея: пиво “Оболонське“ разом з пляшкою пропливло йому повз вухо і з силою відчинило двері, крізь які він прудко і проскочив.
Сів москаль на лавочці поруч з гостинною кафешкою, п’є “Гетьмана Дорошенка”, борщем закушує і дивиться, як українці один одного скальпують. “И чого им неймется? Борщ и по-китайски – борщ. А вкусный – только украинский.” Постукав ложкою по волошковому півнику на дні порожньої миски, засумував. “Жаль, добавки не дадуть: некогда хохлам борщ варить”.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766957
рубрика: Поезія, Гумореска
дата поступления 19.12.2017
Олігарх є олігарх,
злодій совісті не має.
Олігарх накрав в гріхах,
та в святого грає.
А тепер при владі він –
олігарх солодкий…
Чи таких чекали змін
ми, зірвавши глотки?
Зажурились козаки,
сумують, бідняги,
що при владі з їх руки –
євреї та варяги.
Не журіться, може вже
почистять криниці
отакі, як той Рошен –
не українці.
Українці ж на межі
між пеклом і раєм,
кожен з тисячі стежин –
одну вибирає.
Ту одну заради всіх,
стежку між руїни,
ту, яку стоптати зміг
до серця України.
До серця України –
матері народу,
від дитини до дитини,
від роду до роду.
Не журіться козаки:
кулі серце минуть,
і від нашої руки
кацапури згинуть.
Запануємо в сім’ї,
в сім’ї вольній новій,
захлинеться там семіт
у брехливім слові.
Там звеличиться козак
у моці і волі,
там ознакою ознак –
стануть наші долі,
там Москви патріархат
Господь Бог забуде,
крадіїв олігархат
знищать горді люди.
Україна зацвіте
від Сяну до Дону,
і Господь у ній буде
рідного дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766538
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 17.12.2017
Зі злодієм нафальшувались
для злодія тих голосів,
та хоч і круто торгувались,
підрахувались – в збитках всі.
То, може, вже не лізти в дурні,
у фальшування голосів
в отій –
антиукраїнській урні,
де бидлом згинемо усі?
То, може, зараз вже за вила
берімось, поки Бог єси?..
Як мати до життя повила –
борімось, поки буде сил.
У нас одна Вкраїна-Мати,
і перед нею ми в боргу.
Ти крамом можеш торгувати,
своїм народом не торгуй.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762468
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.11.2017
Сіра кішка з білим животиком і білими лапками вперше у своєму
житті відчула щось дуже погане, яке її нервувало і не давало
спокою. Її хазяйка, восьмидесятирічна баба Лукера, впала біля печі і
голосно хриплячи, вже довгий час не піднімається. Пройшов день,
вже й ніч настала – а баба Лукера не встає. Маня, так звали сіру
кішку, почала шкрябати двері. Ніхто не відчинив. Підійшла до баби
Лукери, лягла поруч з її головою, щоб та, як завжди, її погладила.
Але баба Лукера продовжувала хрипіти, і не вставала. Всю ніч Маня
пролежала біля неї. А як за вікном посвітліло небо, Маня знову
зашкрябала у двері. І знову ніхто не відчинив.
Чистенька і вихована кішка почала блукати по всіх кутках
хати. Нарешті вмостилася під ліжко, щоб підняти хвіст. Але в ту ж
мить хтось сильно постукав у двері, голосно вигукуючи; «Бабо,
відчиніть! Тітко, від-чи-ніть!».
Так повторилося декілька разів, аж поки двері з хрясканням і
гуркотом зламуючись, не відчинилися. Увійшли дві жінки. Маня їх
впізнала. Це були племінниця і онука баби Лукери.
Боячись покарання, Маня тінню шмигнула поміж ніг збентежених
жінок і сіла за старою похиленою у бік городу повіткою, яку вже
давно використовували як звичайний сарай для зберігання
торф’яного брикету.
Племінниця і онука були в хаті недовго. Не встигла Маня, загребти
після себе, як вони з’явились на порозі. Племінниця тремтячими
руками натискувала кнопки мобільного телефону.
– Ма, це нічого не дасть. Не приїде швидка… та і не додзвонишся до
них,– безнадійно промовила онука.
– Додзвонюсь, – племінниця вперто продовжувала натискувати
кнопки. – Хай хоч підкажуть що робити.
Мабуть таки додзвонилась, бо знервовано кричала у телефон.
– Вона непритомна лежить на підлозі… вісімдесят… як це не можете,
вона ж помре... як це не чипати!...
Довго слухала що радив жіночий голос, перебираючи телефон
то в ліву, то в праву руку. Не витримала, склала його, кинула в
сумочку. «Чорти б вас забрали» – тихо і сердито промовила.
– Переконалась. Вони до старих людей нізащо не поїдуть, бо
знають, що заробітку не буде. Та і дорога від Борисполя до
Любарець – не близький світ. – Помовчавши додала, – Давай хоч на
ліжко перенесемо бабу.
– Ні, не треба. Сказали, помре одразу… а так ще є надія, що одійде.
Довго засували зламані двері. Так і не засунувши, не розмовля-
ючи, хмурі сіли в машину, поїхали.
Маня вилізла із схованки, підійшла до хати. Хрипіння її хазяйки
було чути і на дворі. Знову почала шкрябати у двері, але знову їй не
відчинили. І Маня, не розуміючи чому так сталося, вмостилася під
дверми на маленькому килимку трохи зігрітому лютневим сонцем.
Прокинулась Маня пізно ввечері. Вже не було чути хрипіння.
Вирішила, що її хазяйка вже піднялася і зможе її впустити в хату. З
усіх сил зашкрябала по дверях. Але й на цей раз двері не
відчинилися.
Замрячив мілкий дощ із снігом. Стало дуже холодно. Змокріла хутра
вже не гріла. Маня підійшла до повітки, пролізла крізь щілину і
тепло згорнулася в кільце на торф’яному брикеті серед застарілого
сільсько-господарського реманенту предків баби Лукери. Голодна,
Маня довго не могла заснути.
Вранці наступного дня біля воріт зупинилася машина. Крім
племінниці і онуки приїхала і сестра баби Лукери. Коли вони
входили в хату, Маня встигла першою бути біля своєї хазяйки.
Здивовано почала обнюхувати. Нарешті зрозуміла, що вона вже
мертва. Підповзла до її голови і завмерла, наче і не дихала. Коли ж її
прогнали, побігла у схованку під ліжком баби Лукери.
Згодом прийшли незнайомі люди. Зняли з баби Лукери одежу:
«кухфайку», прошиті ватяні валянці з калошами і решту старечої
одежі, вимили її і одягли у сукню, в який вона ще молодою
сфотографувалась із своїми батьками.
Маня вже й не знала скільки часу пройшло з того моменту як впала
її хазяйка. Здавалося, що час той тягнеться так довго, що вже довше
за її життя. Вона то засинала, то просиналася, і весь час чекала на
ласку своєї хазяйки. Коли ж заголосили плакальниці, Маня почула
голос хазяйки. Вилізла з під ліжка і, одним кроком стрибнувши у
труну, щільно притиснулась до покійниці.
Сполохана баба Парасочка – любарецький довідник обрядів – ледь
одірвала її від баби Лукери і кинула у першу кімнату, з якої саме в
цей час заходив отець Сергій, молодий священик з рудою курчачою
борідкою.
– Тьфу, нечиста сила! – злякано відмахнувся він від кішки.
Маня, теж злякана, вже не ховалась під ліжко, а миттю вибігла з
хати.
Того ж дня і поховали бабу Лукеру. За труною йшло небагато людей,
більшість з яких – засмучені старі люди, які ледь шкандибали, тихо
розмовляючи і про свою смерть, і про свій похорон. До цвинтаря
було метрів триста, але процесія розтягнулась на всі п’ятсот, так
неквапно вона просувалась.
Маня весь час йшла позаду, боячись, що знову будуть гонити. Коли
ж всі повертались до хати, сховалась у сінях за відчиненими дверми.
Трапезували по черзі, мовчки. Спочатку старі люди, потім вже
молодь.
А коли вже декілька разів випили за «царство небесне» баби
Лукери, повеселішали, розговорились, і навіть пригостили Маню
великим шматком ковбаси. А як напилися та наїлися, то вже немає
чого й робити в хаті, де ще блукала душа покійниці. По своїх оселях
розходились говіркими, особливо молодь.
– Вона прямо в рай попала. І друзі, яких в неї майже не було, і
родичі не надто вже оплакували її, –
сказала зігнута у двічі баба Мотря, – душу її ніхто тут не затримує.
– Так то воно так, але ж душа ще дев’ять днів перебуватиме
тут, – відповіла баба Парасочка, вказуючи на хату.
Обидві зігнуті пошкандибали кожен до своєї оселі, у різні боки
села.
Племінниця і онука ще довго прибиралися у хаті. Після
поховань вони наче подобрішали, і вже не проганяли Маню.
Та і вони, наваливши купу недоїдків у глибоку череп’яну Манину
миску і поставивши її біля повітки, засунули двері хати на
величезний замок, поїхали геть.
Повернулись аж навесні наступного року. На ганку біля дверей хати
лежала згорнута у сірий клубочок мертва Маня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760568
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 15.11.2017
Ланцюжок: Тора* – Талмуд** – Протоколи сіонських мудреців***
або ж небезпечна християнська Біблія
*То́ра (івр. תּוֹרָה — тора́, досл. «вчення, закон»), Закон Мойсея,
П'ятикнижжя Мойсеєве — перша частина Танаху, або, як його
називають християни, Старого Заповіту Біблії.
**Талмуд – розширене тлумачення біблійних законоположень Тори,
яке було зібране і відредаговане у 210 році н. е.
***«Протоколи сіонських мудреців» написані стародавньою
єврейською мовою в XIX-му столітті.
Автором вважається Ашер Гінцберг (Ахад-Хам).
То ж зберімо наше каміння на шляху нашому до Істини.
Ми знаємо, що Біблія (її основна частина) – це переклад Тори
(іудейського традиційного закону),
в якій розповідається про життя, побут і боротьбу єврейського
народу за своє існування, тобто –
це не тільки традиційний іудейській закон, але і древня історія
єврейського народу. Навіть прискіпливий іудейський історик Йосип Флавій у своїй книзі «Іудейські старожитності» взяв за основу тексти Тори. Можна
сказати, що Біблія – це Тора на різних мовах світу, яка розповідає
історію древнього єврейського народу.
Але наразі мова буде йти не про історію євреїв іудеїв, а про Тору, як
священну книгу іудаїзму, а саме, про ідеологію, яка закладена в
Торі.
Переклали Тору з урахуванням сприйняття цієї книги християнами
неєвреями. І не дивлячись на різне тлумачення слів на івріті, і безліч
відмінностей перекладу різними мовами, всі вони (переклади)
пом’якшують вислови і ставлення біблійних євреїв до неєвреїв.
В самій же Торі, попри толерантне ставлення до євреїв сучасного
світового суспільства, настанови євреїв проти неєвреїв залишаються
дуже агресивними.
Про це свідчать роз’яснення положень Тори, такі як Талмуд і
«Протоколи сіонських мудреців».
Наразі треба зазначити, що це ще раз переконливо підтверджує
тезу, що Тора писалась тільки для євреїв.
Колосальне поширення Тори у форматі Біблії на інші народи сталося
завдяки створенню християнської, а точніше, іудо-християнської
віри, а також ісламу. Не будь цих вір, про Тору і іудаїзм ніхто б і не
згадував, а єврейський народ був би звичайним народом, а не
«божим», як це стверджують іудо-християни.
Розглянемо декілька цитат з додатку №1 «Протоколів сіонських
мудреців» («Сіонські протоколи:
джерела і документи», Київ 2005, МАУП).
З протоколу № 3:
«Виродження гоїв*.
Ми ж, навпаки, зацікавлені у виродженні гоїв. Наша влада – у
хронічному недоїданні і кволості робітника, бо саме в цей спосіб
наша влада закріпачує його, а у своїй владі він не матиме ні сил,
ні енергії для спротиву нам».
*Словами «гой», «нохрі», «акум», «обед-елілім» і «куті» іудейські
рабини називають усіх неєвреїв.
З протоколу № 5:
«Богообраність жидів.
Per Me reges regnant – «через Мене управляють Царі».
А пророками нам сказано, що ми обрані самим Богом на царство над
цілим світом. Бог нагородив нас генієм, щоб ми могли справитись з
цим завданням. Якби був геній у протилежному таборі, він би ще
поборовся з нами, і боротьба була б безпощадною, нечуваною
у світі».
Додаток від автора:
Так сіоністи розуміють «богообраність жидів».
А може це вигадка антисемітів, всіляких там гоїв, нохрі, акумів,
обед-елілімів, куті?
Та ні, таку ідеологію просуває і книга поклоніння іудо-християн –
Старий Заповіт Біблії (нагадаю, переклад Тори): «…бо ти святий
народ для Господа, Бога свого – тебе вибрав Господь, Бог твій,
щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні
землі» (Повторення закону, 7:6), або ж: «…і народи пізнають, що Я -
ГОСПОДЬ, СВЯТИЙ ІЗРАЇЛІВ!» (Єзекіїля, 39:7). Тобто тільки Ізраїлів.
Порівнюючи ідеологію іудаїзму і іудо-християнства, ми ще не раз
звернемося до Старого Заповіту Біблії. В даному ж іудейському
постулаті більш за все вражає те, що спираючись на Тору,
«Протоколи» передбачають боротьбу євреїв з неєвреями
(протилежним табором), і ця боротьба буде «безпощадною,
нечуваною в світі».
З протоколу № 5
«Золото – рушій державних механізмів.
Та й запізнився б геній їхній. Всі колеса державних механізмів
приводяться в рух двигуном, що контролюється нами, і двигун цей –
золото. Вигадана нашими мудрецями наука політичної економії
давно забезпечує нам престиж в капіталі».
Ще з протоколу № 5:
«Надвлада.
Усім цим ми так втомимо гоїв, що примусимо їх запропонувати нам
міжнародну владу, яка зможе без ломки увібрати в себе усі державні
сили світу і створити «надвладу».
Додаток від автора:
Наміри сіонських мудреців володіти не тільки світовою економікою,
але і Світовим людством («надвлада»), наразі підтверджуються
реальним життям. Вже зараз Україна потерпає від впливу
ідеології сіонських мудреців. Нажаль провідником цієї ідеологія є
розгалужена система іудо-християнської церкви (православна,
католицька, римо-католицька і безліч так званих іудо-
християнських сект), які наразі діють з активною зухвалістю,
скуповуючи ЗМІ України, втлумачують в голови українців ідеологію
іудеїв.
Тепер розглянемо декілька цитат із додатку №2 «100 законів із
Талмуда».
З закону 2:
«Могил акумів не опоганюють, коли нагинаються (випорожнюються)
над ними, тому що говориться: «Але ви – вівці Мої, вівці пастви Моєї,
ви – люди»; вас називають людьми, акуми ж
такими не називаються».
З закону 13:
«… допомагати акумці (при пологах) забороняється навіть, коли це
можливо зробити без опоганення шабашу, тому що вона повинна
розглядатися лише як тварина».
Додаток від автора:
Щоб зрозуміти закони Талмуду, знову звернімося до Старого
Заповіту Біблії, а саме до «створення людини»: «І Бог на Свій образ
людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка і жінку
створив їх» (Буття, 1:27). Іудеї у слово «людину» вкладають
конкретне значення – «людину єврея-іудея». І вони мають на це
рацію.
Виходячи з тексту Тори це їх Бог, як і їх Тора – сукупність
традиційного іудейського закону. Коли євреї проголосили текст Тори
«богонатхненним» (444 рік до н. е.), мався на увазі тільки
єврейський Бог і тільки єврейський народ, для якого інші народи
завжди були не божими, НЕ СТВОРЕНІ БОГОМ, ТОБТО НЕ ЛЮДЬМИ.
Тора вказує перелік людей від Адама через Ноя, Аврама, Мойсея,
Давида, Соломона, Йосипа тощо – аж до сучасних Абрама, Мойсея,
Йосипа. Там же можна знайти підтвердження того, що Бог дав
євреям «надвладу»: «… і хай панують над морською рибою, і
над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею…» (Буття,
1:26).
Визнаючи Старий Заповіт Біблії документом, який написав
(надиктував) іудейський Бог, ми визнаємо людьми тільки євреїв,
яким Бог дав «надвладу».
Наразі доречно згадати цікаве новітнє тлумачення Тори сучасними
провідниками іудаїзму, де Тора визнається генеральним планом по
якому іудейський Бог створював Всесвіт:
«Тора говорит: "Я была для Ашема* генеральным планом по
построению этого мира! Все шесть Дней Творения Ашем держал
меня перед Собой. Он смотрел на стих (1:1) «В начале сотворил
Б-г небо и землю» и соответственно создавал небо и землю. Он
смотрел на слова (1:3) «И сказал Б-г: „Да будет свет“ и воплощал
эти слова, создавая свет, и т. д»."
Таким образом, во все время Творения следовал Он шаг за шагом
словам Торы, придавая вселенной тот вид, который соответствует
плану, содержащемуся в Торе.
— из книги «Мидраш рассказывает»
*Ашем – іудейський Бог Яхве.
Додаток від автора:
Тобто Тора була створена Надбогом, а іудейський Бог вже по Торі,
яка була для нього генеральнім планом, створював Всесвіт.
І Талмуд, і «Протоколи сіонських мудреців» є документами, які не
тільки тлумачать, але і пропагують ідеологію традиційного
іудейського закону у сучасному релігійному просторі
віруючих людей, для яких Біблія (нагадую, переклад Тори) є
«святим писанням», і цей простір давно вже став простором
політичним, економічним, соціальним, і що небезпечно,
національним.
Ще з Талмуду:
З закону 24:
«…гроші акума суть добро, нікому не приналежне, і перший, хто
побажає, той і має право заволодіти ними».
Додаток від автора:
«…і перший хто побажає» звичайно ж повинен бути євреєм іудеєм. У
сучасному житті України серед таких бажаючих євреїв і чинний
президент, якій міг би бути лідером народу України, а став
лідером ненажерливих корупціонерів.
З закону 25:
«…адже в нас (євреїв) визнається за основне правило, що можна
кинути шматок м’яса собаці,
але аж ніяк не дарувати його нохрі, тому що собака краще за нохрі».
Додаток від автора:
Зміст закону 25 знайомий і іудо-християнам. Суперечливий і не людяний, у зміненій формі,
вкладений іудеями-євангелістами в вуста Ісуса; він згадується, наприклад, у Євангеліє від
Матвія (15:24-27): «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого… Не годиться взяти
хліб у дітей («дому Ізраїлевого», автор), і кинути щенятам («дітям хананėянки», автор)… Вона ж
відказала: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів». У
Євангеліє російського перекладу Ісус сказав більш конкретно: «нехорошо взять хлеб у детей и
бросить псам», тобто діти хананеянки Ісусом названі «псами». Як бачимо, ідеологію зневаги
євреїв до неєвреїв підтримує і Новий Заповіт Біблії.
Не треба особливих доказів, щоб зрозуміти, що зневага до людини породжує зло. Нажаль, таке
ставлення до людини іншої нації спотворює постать Ісуса, як месії, зброєю якого мало б бути
добро, а не зло.
З закону 55:
«… тому що завжди гарна справа – урвати що-небудь в акума».
Додаток від автора:
Як наразі не згадати пограбування через обман євреями єгиптян.
Читаємо святе писання іудо-християн – Старий Заповіт Біблії: «І
Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від
Єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати. А Господь дав
милість тому народові в очах Єгипту, – і вони позичили –
і забрали здобич від Єгипту». (Вихід, 12:35-36).
І зараз цю «гарну справу» роблять багаті іудеї України:
виконуючи закон Тори, грабують український народ.
З закону 75:
«Євреєві заборонено брати участь у весільному бенкеті акума,.. тому
що звідси могли б виникнути суспільно-дружні стосунки ( чого саме єврей повинен
всіляко уникати)».
Додаток від автора:
Прагнення іудеїв до збереження чистоти іудейської крові
відображено у Біблії, в легенді про Лота і його дочок, які бавилися
сексом з рідним сп’янілим батьком, бо навколо не було чоловіків
іудеїв, і які завагітніли і народили синів. Старша народила сина
Моава (у перекладі «від батька»), молодша сина Бен-Амі (у
перекладі «син мого народу»). У стародавніх іудеїв інцест був
поширеним явищем, особливо серед біблійних патріархів: Авраам
одружився на своїй єдинокровній сестрі Сарі; брат Авраама, Нахор,
одружився зі своєю племінницею Мілке; Ісаак одружився зі своєю
родичкою Ревекою тощо. Вважається, що таким чином зберігається
чистота раси, яку дав іудеям їх Бог.
Але з цього виникає парадокс: щоб виконувати такі закони Тори,
іудеям потрібен антисемітизм, який створює з неєврея ворога єврея,
і таким чином відокремлює євреїв від інших народів. Тобто
антисемітизм не з’являється сам по собі, і, як бачимо, причина його
виникнення зовсім не в тому, що іудеї кричали «Розіпни його!».
Є багато причин виникнення антисемітизму, але головна
причина – це стремління іудеїв відокремитися від інших народів.
З закону 81:
«Євреєві не ставиться в прямий обов’язок убивати акума, з яким він
живе у мирі; проте суворо забороняється навіть такого акума
рятувати від смерті…
дозволяється євреєві випробувати на
акумі, чи принесуть ліки здоров’я або смерть».
Додаток від автора:
Мабуть вистачить цитат, майже всі 100 законів Талмуду інфіковані
амбіціозними і агресивними до хворобливості настановами правовірних іудеїв зневажати
неєвреїв, і всі 100 «освячують» ідею, що неєвреї – це не люди, а тварини.
Таке спрямування віри іудеїв.
Але ж віра – це совість. Як же тоді ставитися до людини, яка має
таку совість, і має по закону його віри зневажати тебе?
Живуть на землі твого, мого, нашого народу, який в більшості є неєврейським,
і по закону Тори можуть випорожнюватись, або і випорожнюються на могили моїх,
твоїх, наших предків.
Як сприймати те, що віруючі євреї звертаються до свого Бога з
молитвою на пограбування і приниження вас, ваших батьків і ваших дітей.
І таке, зважаючи на постулати Тори, може бути і , мабуть, є.
То ж пошукаймо відповіді (з позиції не єврея) чи потрібна неєвреям
іудо-християнам Тора у форматі Старого Заповіту Біблії, який святі
отці іудо-християнства називають святим писанням?
Відкриймо для себе і зрозуміймо, що стоїть за поняттям іудейського
Бога, який має сина Ісуса Христа.
Читаймо постулат, який пов’язує кров’ю іудейського Бога з Ісусом
Христом: «Пасха це для Господа! І перейду Я тієї ночі в єгипетськім
краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного
перворідного від людини аж до скотини… І стане той день для вас
пам’яткою, і будете СВЯТКУВАТИ його, як свято для Господа на всі
роди ваші! Як ПОСТАНОВУ вічну будете святкувати його!» (Вихід, 11:11-14).
І далі (вірш 30): «І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому,
щоб не було там померлого!».
І немає сумніву, що як розвиток цієї кривавої постанови Господа
іудеїв, були створені і «Талмуд» і «Протоколи сіонських мудреців»,
від яких ще й досі здіймається зойк по всіх не іудейських народах.
Наразі це особливо відчуває український народ, на якого силами
російського іудо-християнства здійснено христовий похід «руського
міра», і, мабуть, керованого тим же самим кривавим Господом іудеїв.
Чи не є невіглаством і хворобливою вірою нас, іудо-християн, коли
замість Великодня (Дня весняного рівнодення), ми святкуємо так
звану єврейську Пасху, або Песах, що в перекладі з іврит означає
«пройшов мимо». Проголошуючи «Христос воскрес», ми пов’язуємо
себе з кривавими (пасхальними) діями Бога іудеїв.
І от питання: для чого Христос воскресне? Чи не для того, щоб «…зодягнений був Він
у шату, покрашену кров’ю… А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він
пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!»
(Одкровення (Апокаліпсис) Святого Іоанна Богослова, Глава 19:13-15, «Явлення Ісуса Христа).
Божевільний, дикий фанатик іудо-християнства, Іван Богослов перетворив Ісуса, великого
реформатора іудаїзму, який боровся проти підкуплених Римом фарисеїв Єрусалиму (по
сучасному, корупціонерів), у знаряддя залякування неєвреїв (непопечатаних всіх націй).
І це ще раз підтверджує, що не тільки Старий Заповіт, а і Новий
Заповіт були написані євреями і для євреїв.
Повернімось до Старого Заповіту. Коли читаєш його, хочеться
кричати: Люди, схаменіться! Скрізь, де не одкриєш Біблію, там
негаразди в стосунках іудеїв з їх Богом, який весь час то погрожує,
то потребує м’яса, а не кісток та сала, то провокує принести в
жертву сина, то наказує понищити інші народи.
«І коли дасть їх (хіттеянина, і гіргашеянина, і амореянина, і
ханаанеянина, і періззиянина, і хіввеянина, і євусеянина) Господь
Бог твій, тобі, то ти їх понищиш… і не будеш до них
милосердний» (П’ята книга Мойсеєва. Повторення закону, 7:2).
До цього переліку можна додати і такі народи, як «Гога, краю
Магога, князя Рошу, Мешеху та Тувалу… Парас (Персія), Куш
(Етіопія) і Пут (Лівія) із ними… І пошлю Я вогонь на Магога… дам Я
там місце гробу в Ізраїлі… і ви будете їсти м’ясо, і будете пити кров.
Ви будете їсти тіло лицарів, а кров князів землі будете пити…»
(Єзекіїля, 38:2, 5 і 39:6,11, 17, 18).
І кожен із сучасних народів є кандидатом у цей перелік.
Що це? В кого ми віримо? Чи те розуміння Бога нашого?
Не закривайте очі при молитві, розкрийте очі, читайте Біблію,
її тлумачення – Талмуд і «Протоколи сіонських мудреців», і все
зрозумієте.
Недарма криваві командири Червоної армії зачитувалися
«Протоколами». Цитую:
«Ідеї «Сіонських протоколів» були дуже популярні серед єврейських
більшовиків та у вищому командуванні Червоної армії, яке
складалося переважно з євреїв» («Сіонські протоколи: джерела
і документи», Київ 2005, МАУП., с. 7)
Знову цитати:
«Расовий, людиноненависницький характер законів іудаїзму може
бути порівняний тільки з деякими расистськими документами
фашистської Німеччини» (там же, с. 83).
«Найстрашніша трагедія в історії будь-якого народу – це коли він
стає заручником богоборчої, антилюдської системи поглядів,
перетворюється на тупе знаряддя впровадження їх у життя»
( там же, с. 78)
Додаток від автора:
В Україні (найслабшій ланці у ланцюгу привабливих земель) іудеї не
піддаються асиміляції навіть змінивши єврейське прізвище на
українське. Майже всі вони об’єднані в спільноти.
Тільки офіційно в Україні зареєстровано 240 закритих іудейських
релігійних організацій, більшість з яких – ортодоксальні. Також є
104 спільноти Хабат-Любавич і 48 спільнот прогресивних іудеїв.
Насправді ж їх набагато більше. Є в Україні і представники таємних
міжнародних організацій з різним підґрунтям і різними намірами.
Часто ці організації знаходять спільну мову, як це було перед
виборами 2014 року, коли єврей Петро Порошенко і єврей Віталій
Кличко поїхали у Відень до втікача від правосуддя єврея
Дмитра Фірташа на перемовини, точніше на домовленості про поділ
посад і грошових потоків у післяреволюційній Україні. Нажаль, такий
злочин підтримали і зараз підтримують ласі до легких грошей неєвреї у владі,
так звані православні іудеї, серед яких багато росіян і, навіть, українців.
Іудейські спільноти (закриті, відкриті) – це організації, в обов’язок
яких входить не тільки віросповідання, а і суспільно-громадська
діяльність: політична, соціальна, економічна, національна, і не
завжди на користь України. Маючи в своїх руках всі засоби
інформації України, іудейські спільноти відчутно впливають на
політичну систему країни, і, звичайно ж, на результати виборів.
Всі президенти України були вибрані з «підказки» іудейських
спільнот через ЗМІ, і всі вони не українського походження.
Особливо це відчувається зараз, коли в Україні три головні гілки
влади (Інститут президентства, Верховна Рада і Кабінет міністрів)
очолюють представники іудейських спільнот. Це дуже небезпечно
для країни. Згадаймо єврейських більшовиків Росії-СРСР, які
зачитувалися «Протоколами сіонських мудреців», і які потім
вчинили голодомор в Україні.
Виникають питання: чи розуміють іудеї, що сповідуючи
людиноненависницькі закони Тори, вони тим самим ставлять себе
поза законом Світового суспільства?
Чи потрібен цей небезпечний тягар єврейському народу, простим
євреям?
Як співвідносяться постулати Тори з мрією людства побудувати
єдине справедливе Світове суспільство?
Таке розуміння свого призначення робить іудеїв і все єврейство
небезпечними, з цього виникають суперечності в суспільстві, які
створюють підґрунтя для расової ненависті.
Де та межа духовного (а зараз вже і військового) протистояння
іудеїв Світовому суспільству, за якою вже сьогодні це протистояння
не вибухне боротьбою – до повної руйнації цивілізацій – між
євреями, керованими іудаїзмом, і не євреями, як це сказано у
«Протоколах». Згадаймо: «Якби був геній у протилежному таборі,
він би ще поборовся з нами, і боротьба була б безпощадною,
нечуваною у світі». Армагеддон!
Згадаймо і божевільного, дикого фанатика іудо-християнства
пророка іудея-євангеліста Івана Богослова, його залякування
«непопечатаних», тобто неєвреїв.
А чи не є причиною зухвалості іудеїв – їх впевненість у відсутності
«генія» і Бога, у протилежному таборі, тобто у нас з вами? Іудеї
впевнені, що Бог, якому моляться іудо-християни, їх (євреїв) Бог, і
тільки їх.
Сучасна мораль Світового суспільства вже потребує розуміння від
євреїв, що іудаїзм – це не ознака вищості на кшталт «божий народ»,
а тавро амбіційного раба своєї хворої ідеології, віра якого
спрямована проти того народу, серед якого він живе.
Іудаїзм – це міна уповільненої дії, яка спрямована перед усім проти
простих євреїв, і не відомо коли і з якою силою ця міна вибухне.
Висновок-запитання.
Нажаль іудо-християнська віра (як і іудейська) – свідомо сліпа,
надумана і неправдива, вона примушує віруючих вірити лише в те,
що вигідно церкві і владі, щоб мати під собою раба,
як вони кажуть «божого», а насправді,
пригніченого погрозами іудейського Бога раба церкви і влади.
Крім того, вся обрядовість іудо-християнства позичена у язичницької
православної віри, яку сповідували наші древні предки.
Іудо-християнство прийшло на наші землі зовсім голим, з мечем
і вогнем в руках вікінгів, без будь яких обрядів і без Бога.
Але іудо-християни (та і всі сучасні світові релігії) наполягають, що у
них є Бог. Тоді запитання: а в чому ж його прояв? Чи не в злочинах
проти людства? Планета Земля зрошена кров’ю невинних людей,
спалена військовими злочинцями, полита сльозами дітей і матерів.
Чи не його це прояв? Якщо його, то хто він?
Звернімося до видатного вченого фізика і математика Стівена
Уїльяма Хокінга, який в своїх дослідженнях по зародженню
(створенню) Всесвіту не знайшов присутності Бога ні від ,будь-якої
віри: ні від іудейської, ні від іудо-християнської, ні від ісламської, ні
від індуїстської, ні від буддійської тощо.
«Бога немає, а це означає, що немає і раю», зробив висновок
вчений.
То, може вже і людство на такому щаблі розвитку, коли може прийти
до такого ж висновку, і зможе само будувати своє майбутнє, свій рай
на Землі, спираючись на свій розум у сприйнятті Всесвіту, тим
більше, що розум є основною складовою духовності людини
Та є важливе НО, яке пов’язане з дійсним психологічним станом
сучасного суспільства. Бога немає, але є люди, і їм наразі потрібен
Бог, справедливий, без погроз і залякувань Бог.
Що ж маємо робити, куди маємо йти, який той перший крок у
напрямку пошуку справедливого Бога?
Першим кроком, вважаючи на різноманітність і умовність вір і релігій
(як би так Боги воскрешали, як воскрешаємо Богів!), може бути
пошук єдиного для всіх народів Бога, розуміння і сприйняття якого
необхідно усвідомити, як доброго допоміжного людям Бога.
Як назвати цього Бога, якою молитвою до нього звертатись, хто він є
– буде час зрозуміти.
Але скоріш за все в недалекому майбутньому суспільство зрозуміє,
що єдиним, справедливим і людяним Богом є Людський Колективний
Розум. І це буде другий крок, але не останній.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760371
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 14.11.2017
або ж статті-запитання
Складень-триптих
Коли три наймогутніші релігії: іудаїзм, християнство, іслам
знаходяться в апогеї свого фанатизму, критикувати і висловлювати
свої негативні думки є не тільки передчасним, а і небезпечним.
Виправданням може бути тільки те, що думки були назбирані, як
каміння, на дорогах пошуку ІСТИНИ розумними людьми. Провина ж
поета полягає в пророцькому передчутті стрімкого падіння впливу
цих релігій на совість і свідомість людей, а також в передчутті
близьких змін в усвідомленні людством статусу сучасного Бога, і
сприйнятті Бога, як Істини, взагалі. І, звичайно ж, ці каміння
збиралися для того, щоб зрозуміти причини хронічного поневолення
української нації, як істинно слов’янської, і слов’янства в цілому.
Всі місця в раю вже заброньовано
або ж відкрите питання щодо іудейського раю
Читаючи Євангеліє, здивовано наштовхуєшся на речі, які для
неєвреїв не дуже приємні.
Розкриємо, наприклад, «Об’явлення Св. Івана Богослова», Глава 7,
«Попечатання Божих рабів», вірші 2-8:
«І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку
Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що
їм дано пошкодити землі та морю, говорячи: «Не шкодьте ані землі,
ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога
нашого на їх чолах!». І почув я число ПОПЕЧАТАНИХ: сто сорок
чотири тисячі попечатаних від усіх ПЛЕМЕН ІЗРАЇЛЕВИХ СИНІВ: з
племени Юдиного – дванадцять тисяч попечатаних, з племени
Рувимового – дванадцять тисяч, з племени Гадового – дванадцять
тисяч, з племени Асирового – дванадцять тисяч, з племени
Нефталимового – дванадцять тисяч, з племени Симонового –
дванадцять тисяч, з племени Левіїного – дванадцять тисяч, з
племени Іссахарового – дванадцять тисяч, з племени Завулонового
– дванадцять тисяч, з племени Йосипового – дванадцять тисяч, з
племени Веніяминового – дванадцять тисяч попечатаних».
Начебто нічого особливого: звичайні єврейські «святі писання», які
не стосуються неєвреїв. Хай євреї собі на чолах ліплять печатки!
Але справа в тому, що за цим Іваном Богословом тільки
«попечатані» потраплять у Рай Божий. Решта ж – в інше
місце(Глава 9: 3 – 6):
«А з диму на землю вийшла сарана, і дано їй міць, як мають міць
скорпіони земні. І наказано їй, щоб вона не шкодила земній траві,
ані жодному зіллю, ані жодному дереву, але тільки тим людям, які
на чолах не мають печатки Божої. І було дано їй, щоб їх не вбивати,
але мучити п’ять місяців; а муки від неї, як мука від скорпіона, коли
вкусить людину. І в ті дні люди смерти шукатимуть, – та не
знайдуть її! Померти вони захочуть, – та втече від них смерть!..».
І далі (після п’яти місяців) з віршів «Загальне воскресіння й
останній суд» (Глава 20: 15): «А хто не знайшовся написаний в
книзі життя («попечатаних»), той укинений буде в озеро огняне…»
Додаток від автора:
І, боячись кривавих Божих покарань, християни пристосувались.
Православна церква має обряд Таїнство миропомазання. (Христос у
перекладі Помазаник, тобто помазаний Богом, що суперечить
поняттю Христа, як Бога, бо в цьому випадку Богом є Яхве-Ієгова).
Священик помазує охрещуваного святим миром, роблячи ним знак
хреста на чолі та інших частинах тіла, з промовлянням слова
«печать дару Духа Святого», тим самим начебто ставить печатку і
робить охрещуваного помазаним («попечатаним») і сином Божим
одного з колін Ізраїлевих на землі.
Та на небі цього не відбувається, бо Бога (Бога євреїв) не обманеш,
він бачить: хто єврей, а хто не єврей, бо до обряду помазання треба
ще ввести обряд обрізання, і хрест замінити на шестикутну зірку
Давида, з якої і зроблена та печатка.
Тому вже більше тисячі років ( не п’ять місяців!) мучить слов’янські
народи сарана від чужинців.
Продовження знищення «непопечатаних»:
«І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю… А з Його уст
виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх
залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога
Вседержителя!» (Глава 19:13-15, «Явлення Ісуса Христа).
І фінал: «А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що
виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами…» (Глава
19:21).
Додаток від автора:
Іван Богослов відкритим текстом пророкує знищення
«непопечатаних», тобто неєвреїв. Зрозуміло, що для пророкування
страхіть, горя, крові, знищення людей не потрібно особливого
розуму. Тим більше, що іудаїзм і християнство – це релігії, які
породжені Людським Страхом.
Тому бачення Івана Богослова треба сприймати як проголошення
кінцевої мети «попечатаних» і кінцеву дію «біблейської
справедливості».
Неймовірно, але ці бачення співпадають з дійсністю.
Більшість країн християнського світу керуються
«попечатаними», або ж їхніми представниками, які приходять до
влади через політичні організації (партії) при підтримці капіталу
іудеїв*.
Бачення Івана співпадають і в нескінченних кривавих війнах
«попечатаних» з «непопечатаними» в більшості випадків руками і
життями самих же «непопечатаних»: Палестина, Єгипет, В’єтнам,
Корея, Афганістан, Ірак, Югославія, Іран всі ці «шестиденні
війни», «бурі в пустелі», «пошуки ядерної і хімічної зброї», «пошуки
ядерного реактора», похід «руського міру» на Україну, всі ці сучасні
хрестові походи новітньої історії під проводом «попечатаних».
* «…всі без винятку президенти США, починаючи з першого
президента Джорджа Вашингтона (1732-1799), всі кандидати в
американські президенти – масони й, зважаючи на залізну
масонську дисципліну, підкоряються всім порадам і директивам
«братів», що стоять на вищих щаблях масонської ієрархії»
(«Латентні структури світової політики», М.І.Сенченко, Київ 2005).
Більш того, всі щаблі масонства, крім нижніх, керуються
«попечатаними». Основні задачі масонів: «перша – це сховати
чисто єврейський шовіністичний характер управління у всіх
християнських країнах. Друга – заманити у нижню структуру
єврейського управління холуїв з не євреїв» («Удар русских богов»,
Владимир Истархов, четвёртое издание, «Свитовид», «Див», г.
Харьков, 2004).
І не має значення, хто ти: християнин, мусульманин, індуїст,
буддист – ти «непопечатаний», а тому завжди є причини для війни
проти тебе. З ідеології «попечатаних» це не є злочин, і
«попечатані» вбивці не є злочинці.
«Попечатаний християнин» парафіянин методистської церви
Джордж Уокер Буш, беручи на себе повноваження: «Я правий, ти –
ні», вважаючи США священною країною і новою «богообраною»
нацією у статусі Христа, порівняв «попечатаних» з «Янголом
ширяючим у вихору» (Цитата з Тори). Він же неодноразово
висловлювався про інші нації: «Це не ті нації, вони не вибрані
Богом… Америка – надія усього людства». (А чи не цитує Буш «Mein
Kampf»?)
В США 55% віруючих це християни, і вони теж такої думки. Тому
мільйони доларів на війну Ізраїлю з арабами, крім іудейських
громад США, надають християнські громади, віруючи яких впевнені,
що коли євреї окупують усю Палестину, відбудеться друге пришестя
Ісуса.
Маючи надзброю, «попечатані» намагаються створити світову
надвладу, з повноваженнями світового поліцая.
Та найстрашніше – це ідеологія «попечатаних», особливо коли вони
приходять до надвлади, як це було в СРСР (нажаль, сучасна Росія
теж має надвладу з "попечатаних").
Яскравим прикладом такої ідеології є закріпачення селян
колгоспами і голодомор 1932-1933-х років в Україні, коли від голоду
померли мільйони людей.
Дії влади «попечатаних» євреїв-більшовиків** були спрямовані на
знищення «непопечатаних» українців, як одної з суто слов’янських
націй.
**У складі «із 500 членів вищої радянської адміністрації 83 відсотки
становили євреї» («Кому був вигідний голодомор?», Бібліотека
журналу «Персонал», Київ 2003, МАУП). З уточнення Леніна
радянська адміністрація «на 90% складалась з осіб єврейської
національності» (там же). При тому, що в Росії євреїв було менше
2%. «Відповідно до рішення ЦК ВКП(б) і РНК СРСР на місце
виморених голодом українців в Одеську, Дніпропетровську,
Донецьку, та Харківську області України було організовано
переселена людність із Росії і Білорусі, тобто здійснювалася заміна
етнічного складу сільського населення України» (Із Постанови
Апеляційного Суду).
Нажаль, частково це їм вдалося. Нація хвора.
Постголодоморний*** українській народ ще досі тримає у пам’яті на
генетичному рівні ті страхіття: він не просто вмирав від голоду, його
цинічно примушували вмирати, відбираючи у нього, вже опухлого,
останнє; викидали навіть ту їжу, яка ще варилася в горщиках у
печі, витрушували вишиванки із сімейних скриньок, знищували
життя українців.
***Вислів Джеймса Мейса, американця, який вивчав питання
геноциду українського народу голодомором, і який одружившись на
українці, прийняв українське підданство.
А світове людство мовчало. Американському журналісту Уолтеру
Дюранику навіть призначили Нобелевську премію за брехливі
райдужні доклади в США з Москви про хлібозаготівлю в «Росії»,
стверджуючи, що ніякого голоду немає.
Це велике психічне навантаження – бути один на один з голодом,
коли і людство проти тебе.
А чи не було це змовою «попечатаних»?
А чи не має ця змова продовження у майбутньому на все
суспільство людей? Початок вже є: на сході України неєвреї
вбивають неєвреїв.
А чи не для виправдання таких дій потрібні пророкування Івана
Богослова і йому подібних?
І кому?
Чи не тим, що мають заброньовані місця в іудейському раю?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760215
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 13.11.2017
Дажбоже,
Розум Всесвіту, Дажбоже!
Твоє ім’я – святе ім’я,
Святий народ, свята сім’я.
Твій Божий Світ і світ людини –
Єдиний світ, народ єдиний.
Дажбоже,
Розум Всесвіту, Дажбоже!
Допоможи мені, моїй сім’ї,
Моїй родині,
Дружині, матері, дитині
І квітці цій, і цій травини,
І кущику, і деревині,
Рибині, пташці і тварині,
Моїй країні Україні –
Землі уславлених батьків.
Дай благодать твоїй дитині
З руки Твоєї, Боже, нині,
У всі часи
І навіки-віків.
Дажбоже,
Розум Всесвіту, Дажбоже!
Дай мудрість українському народу,
Дай віру і любов,
Душі дай вроду,
Дай мужність захистити свою волю
І кожному із нас –
Його по вірі долю.
Дажбоже,
Розум Всесвіту, Дажбоже!
Дай сили нам у світлій вірі нашій.
ПОШУКИ СПРАВЕДЛИВОГО БОГА
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743519
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 26.07.2017
В Україні за роки незалежності
побудовано 20000 церков
і всього 200 шкіл, це при тому,
що більш ніж 80% шкіл
не відповідають сучасним вимогам.
Україна прямує в «раби Божі»,
а точніше – в раби влади,
яка приватизувала церкви
разом з Богом тих церков,
Використовуючи 13-ту главу
послання до Римлян св. Апостола Павла (іудея Савла):
«Нехай кожна людина кориться вищій владі,
бо немає влади, як не від Бога,
і влади існуючі встановлені від Бога»,
в церквах пропагується слухняність раба
(підстав ліву щоку, як вдарили по правій)
і підкорення владі.
Мені до рук попалась книжечка,
яка називає подвійні прізвища українських політиків
кінця двадцятого і початку двадцять першого сторіччя.
Можливо, це неправдиві данні, але все-таки…
Цікавим в цій книжечці є те,
що у всіх президентів незалежної України
справжні прізвища інші, ніж ті, що ми знаємо.
Виходячи з прізвищ українських президентів,
які (прізвища) вказані в книжечці,
приходиш до висновку,
що їх етнічне походження НЕ УКРАЇНСЬКЕ.
Всі вони з етносу меншин.
Якщо це так, тоді виникає питання, А ЧОМУ?
Це питання і стало тим поштовхом,
який примусив мене написати ці вірші.
Світлину взято з Facebook.
І що то в Бога за країна,
де меншість більшістю керує,
де більшість меншості ще й винна,
бо меншість краденим жирує,
бо з більшості здира в тарифах
за, тої ж більшості, тепло?..
Мабуть вся міць меншин
у міфах,
де сказано:
кради «бобло»,
тоді ж втікай,
як втік з Єгипту,
щоб обдурити темний люд,
не тільки Риму –
всього Світу,
перетворити всіх в іуд…
А, може, й ти
в отій чесноті,
ти той козак, що теж краде,
накравши, теж втечеш,
а потім
розкажеш «що, і як, і де»…
Так, ти постояв на Майдані…
За кого ж ти тоді стояв?
Чи не за тих,
що «богомдані»
стояла мафія твоя,
за тих,
що вибрели з Єгипту
і аж до тебе забрели?
Ти й хабара береш,
як «лепту»,
під пейсами
козак в брилі…
Нардепом,
Ради Головою –
ти раб тим «божим» на горі...
Що сталось,
парубок,
з тобою,
невже продавсь по тій порі?
Чи не болить тобі в країні,
за рідних –
мертвих і живих –
і ненароджених донині,
за українців тих малих?..
Вже і душею ти зчорнів,
бо маєш в зиску
чорні гроші
тих крадіїв, тих г... і вошей
за підпис твій –
з твоїх чорнил.
………………………..
Давай помріємо, козаче:
ти правиш Кнесетом,
або
Прем’єр Ізраїлю,
тим паче
тобі при владі –
не слабо.
Ти справжній лідер
для євреїв,
і не крадеш,
шануєш перст.
Тобі чиновника ліврея –
що для попа
кадило й хрест…
Чому ж крадеш
в своїй країні,
чому ж – не лідер,
а крадій,
а українці тобі винні
ще з тих
Майданових подій?
А, може, в тому
зміст питання,
що українець тОбі –
гой,
як гой і ти
тим «богомданим»,
що обіцяли шлях «благий»
до того спеченого раю –
євреїв спеченій землі…
В який-то темряві-імлі
в який петлі,
з якого краю
нас притулили в тім раю,
чи то у пеклі чужовірів?
Немає вже
для правди міри,
якою міряли діди.
Без віри ми…
то півбіди,
біда ж, що ми годуєм зграю
чужої віри брехунів…
Хоч ти, козаче, й на коні,
чадить в церквах твоя лампада.
З тим чадом –
не до перемог,
бо чий той Бог –
того і влада.
якщо ще є
на небі Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743047
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 22.07.2017
Бог опасен тем, что значительная часть человечества,
состоящая в основном из слабых людей
(калек, женщин, юродивых, священников),
верит в его справедливость. То есть, если нет Бога – нет и справедливости.
Эту идею поддерживают и используют сильные мира сего,
дабы легче управлять слабыми мира сего.
Навязанное человечеству заблуждение
уже тысячи лет подпитывает мировые религии,
которые в свою очередь обессиливают всё человечество
верой в то, что справедливый Бог защитит человечество в его беде.
Но ни о защите, ни о том от чего Бог будет защищать человечество,
никто из людей никакого представления не имеет.
Фильм «Дом» косвенно ставит вопрос,
кто может защитить человечество от самого человечества…
Существование Бога в фильме не предполагается.
И это закономерно. Современная наука не предполагает существование Бога.
Сомнения о существовании Бога порождают современные религии,
которые в значительной мере поклоняются многим Богам.
А такие религии как иудаизм, иудо-христианство, ислам
со своим единобожием, примитивны донельзя.
Да и не единому Богу поклоняются их верующие,
хотя эти религии перекликаются и Богами, и святыми,
взятыми из пантеона одной национальности (еврейской).
Говорить об единобожии этих религий можно только в том случае,
если предположить, что иудейский Бог Elohim (Яхве, Иегова, Саваоф)
и мусульманский Бог Аллах
в прошлом культивировались одним и тем же языческим Богом
с разными именами на языках разных племён.
(В прошлом все существующие Боги
были или людьми или придуманными языческими Богами).
Но суть не в этом. Веруя в потустороннюю помощь, т.е. в Бога,
человечество деморализует себя, подчиняет себя умственно и духовно
сомнительной силе, которая может оказаться не Богом в общепринятом понимании,
а Антибогом огромной разрушительной силы.
Планета Земля прекрасна.
Точно не известно,
каким взрывом, какими кислотами, какой молекулой и каким Богом она создана,
но точно известно кем она разрушается.
И орудием разрушения выбрано не растительный мир, не животный,
а человечество.
Именно человеческими руками разрушается планета Земля.
Какие силы руководят разрушением?
Этот вопрос в фильме «Дом» не затрагивается. Упоминаются деньги.
Кто владелец денег и всего мирового капитала не сказано ни слова.
Но об этом говорить необходимо:
деньги – это оружие массового уничтожения людей,
а заодно и планеты Земля.
Деньги порождают в человеке неутолимую жажду
удовлетворения своих низких потребностей,
в число которых входят и такие как: ложь, похоть, воровство, убийство.
Перечисленные потребности являются частью духовного воспитания человека,
которое всецело лежит на ответственности РЕЛИГИЙ.
Современные религии морально пробуксовывают.
Более того, верующие всех религий принимают планету Земля,
как ВРЕМЕННОЕ ЖИЛИЩЕ
и стремятся скорее попасть в РАЙ, в объятья к их Богу.
А такая религия, как ислам, активно уничтожает всё земное во славу своего Бога.
О каком спасении планеты Земля можно говорить!
Фильм «Дом» и этот вопрос не затрагивает. А жаль.
Защиту планеты Земля
нужно начинать с очищения человечества от духовного мусора,
коим являются все современные религии.
Если б фильм показал проблемы
(хотя бы проблемы, а не решения)
создания человечеством единой идеологии (или религии),
которая помогла бы сохранить планету Земля и её цивилизацию,
можно было бы говорить о его масштабности.
Масштабными в фильме «Дом» являются только съёмки.
Монотонный закадровый голос вполне отвечает содержанию текста:
ни остроты сюжета, ни остроты мысли, олимпийское спокойствие.
Единственное, что в этом фильме ценно,
так то, что фильм открывает глаза фанатам любой веры:
смотрите, как прекрасна Земля!
А на подсознании заставляет понимать,
что всё, что написано в так называемых святых писаниях –
враньё, которое используется для наживы нечестными людьми
в облачении руководителей процесса религиозного фанатизма.
К сожалению, фильм «Дом» больше напоминает мудрого старика,
у которого уже нет зубов, нежели мудреца,
которого хочется слушать и идти за ним.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740009
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 30.06.2017
Я – графоман.
Пишу, що бачу,
що чую,
що відчуваю.
Мені болить душа,
тим паче –
її вовків
згризає зграя.
Як захистити і себе,
і тих –
кому найбільше гірше,
як подолати те цабе,
яке ніколи
не читало віршів?
Якому всі ми –
купа слів:
і генії,
і графомани,
або отара тих ослів,
які чекають
з неба манни…
Чи ще існує рубікон,
між ніжністю
і словом лютим?
І де у Бога
той закон,
з якого б
розумніли люди?
Немає Бога на землі…
мабуть,
немає вже й на небі.
Йдемо у беззаконні,
у імлі,
у суєті
і злій потребі.
Йдемо життям –
гнилим, смердячим,
байдужі, немічні, німі
по перехрестю
для незрячих
лише
з надією в сумі…
Як зупинити
смерті постріл,
яку сповідувати віру?
А, може,
віршів слово гостре
змінити
на сокиру,
яка загостриться в борні
і дасть очищення країні,
моїй країні
Україні,
що ще по вуха у лайні?..
Тоді ж,
як проженемо ката,
очиститись від бруду
буде час…
І ти не скажеш:
«Скраю моя хата»,
а станеш поруч
у мого плеча.
Я графоман.
Я поклоняюсь слову,
і в слові бачу
предків лики,
протистою
суспільству злому
не геній –
графоман великий.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739548
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 27.06.2017
"Вот вы, мужчина, у вас в усах капуста
где-то недокушанных, недоеденных щей"
("Нате!", В. Маяковский)
не графинчики –
графоманчики,
не стаканчики –
просто мальчики
любят ямбичек
да без ямочек
да хорей под щи
харю бреющий
вялой квотою
да блевотою
всё-то честь блюдут
горлохватушки
батькивщыну ту –
к такой матушке
можно оную
кращэ выбрати
без чернобыля
да без припяти
не касается
оных родина
хоть красавица
хоть уродина
хоть укрАина
хоть рассЕюшка –
им и та и та –
словно семешка
рифма-темочка
фало-бого снасть
прямо в темечко
хамо-набожность
спермо-генами
метят в гении
теста пресного
спросу местного
нЕхотя хотя
всуе нА момент
бога ждут дитя
совершив минет
на огрызочках
душ анатомы…
стихописцев тех
крыть бы матом и…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738497
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 19.06.2017
Чи будуть в правді сучи діти,
оті, що кату продають Донбас,
та й ті, що кату носять квіти,
щоб кат від укрів бидло «спас»?
Коли знесе їх з України
в кацапський «руській мір» отой,
щоб на віки – отих – віднині
на цій землі й не чув ніхто?
Коли ж і ми очистим тіло,
а з тим і душу від лайна,
та вже й з сокирою до діла –
катам віддячити сповна?
Катам чужим, й своїм чужинцям,
з чужих підгузків тим катам…
Біда давно, брати, по вінця…
по всій країні… тут і там.
Яку ж у спадщину онукам
залишимо Вкраїну ми?
Чи, може, їм на здобич крукам
між злими бідкатись людьми?
Коли ж почнемо шанувати
у цій біді себе самих,
і владу з укрів вибирати,
а не з чужинців, як на сміх?
Згорнімо все чуже до гною,
пиху і розбрат – в перегній,
шукаймо згоду між собою,
щоб не спалитися в огні.
Відчуймо поруч братній подих
у війську вільних козаків,
всім ворогам на зле і подив –
єдиним братством
на віки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738195
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2017
В пустынях времени
нет времени песка…
До сути обнажились все предметы…
Мне хочется ладонью приласкать
всех плачущих
детей планеты…
Военщины бронированный щит
хранит диктаторов
в проглаженных мундирах…
В эфир гноятся
телекамеры-свищи
убитыми на площадях,
как в тирах…
Сжимается предателей кольцо,
в правительстве – почти бандиты…
В крови
моё избитое лицо
и кисти моих рук
отбиты…
Прикладами,
ногами бьют в живот,
и тащат, и кричат:
«Покайся!»
И дочь моя
и плачет и зовёт:
«Папочка…
мне холодно…
останься!..»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737930
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 15.06.2017
Ну и сволочи же вы –
кто столкнул
народы лбами.
Местью –
мёртвых и живых –
вам детей рожать рабами.
Вам ума хватило красть,
не хватило –
править честно,
ваша краденая власть
будет вам
могилы вместо.
Ваши яхты и дома
после вас
пропьёт наследник,
в чёрном горе от ума
сдохнет св..чь –
вор последний.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735291
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 27.05.2017
Я живу дураком и умру дураком,
в этом мире лжецов и придурков,
где никто не ушёл от глупца далеко:
ни министр, ни священник, ни урка.
Я смотрю сквозь стекло телевизора в мир
лицемеров, убийц, казнокрадов,
и я вижу, как сво..чь – фальшивый кумир –
верховодит кремлёвским парадом.
Я живу, как живу, как когда-то я жил
полудиким задумчивым предком,
вырываюсь веками из собственных жил
каждым вдохом и каждой клеткой.
Я ношу все тревоги и боли с собой –
в ритуале смертей и рождений.
Я срываюсь и вновь поднимаюсь – и в бой –
тот, кровавый, людских наваждений.
Я иду за Пророком, который ослеп
(толи Дьяволы в нём, толи Боги),
я иду по планете квадратной, как склеп,
по квадратному рылу эпохи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734458
рубрика: Поезія, Сатира
дата поступления 21.05.2017
(поэма)
26 апреля 1986 года в 1 час 23 минуты
на Чернобыльской АЭС при замене
стержня произошёл пожар, затем
ядерный взрыв.
30 апреля 1986 года с 12-00 до 16-00
Киев окатила радиоактивная волна
от второго взрыва на Чернобыльской АЭС.
1
Киев. Левый берег.
30-е апреля. 1986 год.12-00.
Уровень радиации 200 миллирентген в час.
– Что случилось?
– Где идёт война?
– Ах, волна!..
– Чего ж шумишь напрасно?
– Радиоактивная волна…
– Двести? Это что – опасно?
– …………………………….!
– Почему ж правительство молчит?
– Чистит к Маю нимбы и короны.
– Как – удрали?!
– Прихватив ключи
от штабов гражданской обороны*…
– Не остри – готовится парад.
– Отменить не трудно.
– Жди! А как же!
Выйти на трибуну каждый рад.
– Выйти – да, но умереть – не каждый.
– Говорят, Щербицкому** стоять
выпало на праздничной Голгофе,
чтоб Европу
радовал опять
её утренний
привычный кофе…
– Но и дети введены в игру! –
ещё месяц заниматься в школе…
– С детских яслей и дошкольных групп
вывезут…
– Когда?
– Не знаю…
– Вскоре…
– Жён с детьми, с прислугою вчера
вывезло высокое начальство,
отменив банкеты, вечера…
– Жаль, об этом информируют не часто.
– В респираторах от пыли… Из Жулян.
– Это же предательство! вот суки!
– Видимо нервишки их шалят,
долго ли устать – народа слуги!..
– Эти слуги за казённый стол
служат.
И себе, и ради денег!..
– Надо ли взрывать реактор, чтоб
высветить их души
на рентгене?
2
Информация
! Из официального заявления
постоянного представительства
Финляндии при ООН:
"Уровень радиации,
требующий предупреждения населения, –
20 миллирентген в час, а уровень,
требующий радиационной защиты по тревоге, –
200 миллирентген в час".
! Из учебного пособия "Радиоактивные загрязнения и их измерения", Москва, Энергоиздат, 1986 год:
"При ежедневном воздействии дозы
0,02 – 0,05 Р (20 – 50 миллирентген в час)
уже наступают изменения в крови".
3
Киев. Штаб гражданской обороны.
30-е апреля. 1986 год. 14-00.
Уровень радиации тот же.
Нарастающий,
сверлящий стены
звук.
Мимо сводок ЦСУ***
секретным кодом
по каналам связи ПВО****
в Москву
Киев прорывается,
как чёрным ходом.
А в Москве –
уже по случаю торжеств
ставили на стол
вина, чуть меньше, чем канистру…
– Слушаю! Диктуйте! – резкий жест.
"Гриф СС. ТГ. Москва. Министру.
Киев под угрозой. Отдаю приказ
о противоядерной пункт "В" тревоге…"
Замигал на пульте
лампы красный глаз.
– Если б так мы думали на Волге…
– Что вы думали у маминой груди
скажете жене.
По форме принимайте!..
Генерала, видимо, "звонок" предупредил –
обнаглел:
– Но вы хоть понимаете!..
В сорок первом – ни на шаг…
и в осень ту
мы смогли,
и немца сокрушили…
(Обезличенное "мы" всегда в ходу
там, где "я" – ещё не заслужили).
– Слушай, генерал,
я не встречал
таких и там, в ту осень.
В какой щели
прятался, сучок, –
и рубанул сплеча.
– Зря орёте. Ждите сообщений.
Здесь всё знают…
Замер телефон.
4
Киев. Правый берег. Львовская площадь.
30-е апреля. 1986 год. 14-00.
Уровень радиации 50 миллирентген в час.
Официальных сообщений нет.
Не отвыкнут женщины от красных роз –
аромат любви
не сгубят в розах изотопы.
В Киеве на розы –
всё такой же спрос,
те же очереди
и всё те же толпы…
Кро-вью-роз-на-пол-ним-
и-сво-ей-
го-ро-да-блед-не-ю-щи-е-ве-ны-
ко-ло-ко-лом-бу-дет-он-зве-неть-
ро-зо-вый-и-не-о-бык-но-вен-ный…
Киев к празднику готовится всерьёз:
в магазины люд идёт лавиной,
и торчат из сумок – к аромату роз –
хлеб, конфеты, марочные вина…
Кро-вью-роз-на-пол-ним-
и-сво-ей-
го-ро-да-блед-не-ю-щи-е-ве-ны-
ко-ло-ко-лом-бу-дет-он-зве-неть-
ро-зо-вый-и-не-о-бык-но-вен-ный…
Выпьют все: министр, школяр, инспектор школ,
вождь пригубит мрамора устами…
Весь народ, с детьми, по Киеву пешком
двинул за шампанским и цветами….
Кро-вью-роз-на-пол-ним-
и-сво-ей-
го-ро-да-блед-не-ю-щи-е-ве-ны-
ко-ло-ко-лом-бу-дет-он-зве-неть-
ро-зо-вый-и-не-о-бык-но-вен-ный…
Всё идёт, идёт,
идёт людской поток.
Час торговли и покупок время!
…А мне кажется –
с пожитками Подол
в Бабий Яр идёт,
влача эпохи бремя.
Сто-о-ой-те!
Сто-о-ой-те!
Снова
в нашей памяти провал:
в Киеве! –
не с "Три-майл айленд"
в Гаррисберге сити –
оккупантом входит радиация в права
на цветах –
на листьях –
на плаката ситце –
в ломте хлеба –
в молоке –
в глотке воды –
всем и поровну отмеривая долю
от Чернобыльской АЭС
и от беды –
что и в правнуках воскреснет
чёрной болью…
…Не отвыкнут женщины от красных роз –
аромат любви
не сгубят в розах изотопы.
В Киеве на розы –
всё такой же спрос,
те же очереди,
и всё те же толпы.
5
Киев. Первая программа радио. 30-е апреля
1986 год. 19-00. Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
От Совета Министров СССР
"На Чернобыльской атомной электростанции
продолжаются работы по ликвидации
последствий происшедшей аварии.
В результате принятых мер
за истекшие сутки выделение
радиоактивных веществ уменьшилось,
уровни радиации в районе АЭС
и в посёлке станции снизились…
цепной реакции ядерного топлива
не происходит, реактор находится
в заглушенном состоянии.
…Работа предприятий, колхозов,
совхозов и учреждений идёт нормально".
ЭТО БЫЛО ПЕРВОЕ СООБЩЕНИЕ ПО РАДИО
6
Киев. Газета "Известия". Среда.
30 апреля 1986 года. 19-00.
Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
Полстраницы занимает
"Вручение государственных наград".
Ниже – всего восемь строк:
"От Совета Министров СССР
На Чернобыльской атомной электростанции
произошла авария, повреждён
один из атомных реакторов.
Принимаются меры по ликвидации
последствий аварии.
Пострадавшим оказывается помощь.
Создана правительственная комиссия".
Это было первое сообщение в газетах.
7
Киев. Телевизионная программа "Время".
30-е апреля. 1986 год. 21-00.
Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
Правде –
лишь дозиметры верны,
правда –
измеряется в рентгенах,
правдой –
установим суть вины
диктора,
весёлого, как кенар…
Не убий молчаньем –
не солги.
Ложь и нож –
оружие убийцы.
Уже дети носят лжи долги
на лучами обожжённых
лицах.
Мир един,
и нет своей судьбы.
Есть судьба
Всея Земли Народа…
……………………………………
Сукин сын!
ты сплюнул ложь с губы,
внук проклянёт тебя –
урода.
8
Киев. Крещатик. Парад.
1-е Мая. 1986 год. 10-00.
Уровень радиации тот же.
Официальных сообщений нет.
Глядя в прицелы со всех телекамер,
Киев транслирует майский парад.
Вождь в полный рост,
запрессованный в камне,
бровью повёл:
начинайте, пора.
Стал на трибуну весь клан власть имущих:
каждый – по чину, шеренгой бок в бок,
каждый – успевший под райские кущи,
каждый – правитель, почти полубог…
Бьют барабаны!
Бьют барабаны!
Маршами будничность не щадя.
Бьют барабаны!
Бьют барабаны!
Флаги –
на праздничных площадях.
Белые, синие,
голубые, красные.
Юное, сильное
племя
празднует!..
А над ликующим морем флагов
пламенный лозунг
слова простёр:
"Мирные флаги!
Сближайте фланги!
Флаги войны –
в костёр!"
Сильные руки –
и мира знамёна –
древко к древку, к ряду – ряд.
Плеском оваций плещут знамёна –
люди
знамёнами говорят…
…Глядя в прицелы со всех телекамер,
Киев транслирует майский парад.
Дети с мороженым
машут руками,
лица курсантов,
кричащих "ура",
трактор в макете
и сварочный робот,
мама с флажком
и ребёнком двух лет…
Смотрит жестокий парад вся Европа…
Утренний кофе.
Цветы на столе.
ЭПИЛОГ
ИНФОРМАЦИЯ
– Спустя полгода, уже в сентябре,
костюмчики детей всё так же
будут излучать майские рентгены.
– На пресс-конференции в Москве
6-го мая 1986 года впервые будет
названа цифра радиоактивной
заражённости зон, прилегающих
к Чернобылю: "…в Киеве в связи
с изменением метеоусловий уровень
радиации несколько повысился
от нормального, и составляет
0,2 миллирентгена в час".
ЭТО БУДЕТ ЛОЖЬ,
НО УЖЕ НЕ МОЛЧАНИЕ.
Киев. 6-е мая. 1986 год.
Над Киевом поплыли облака,
тяжёлые
и тихие такие.
И падает –
плывут они пока –
дождь изотопов,
как десант, на Киев.
А в детсадах стреляет детвора,
строчит в упор,
в плену отряд десанта!..
Детей война –
по-прежнему –
игра,
и дождь – лишь дождь
над крышами
детсада.
Киев. 10 мая. 1986 год. 2 часа дня.
Пошёл настоящий летний дождь.
Как любили мы с дочерью
бродить под таким дождём,
возвращаясь с детского сада!..
Киев. 16-е мая. 1986 год.
Дети эвакуированы.
Сквозь окна ветер свищет в щели.
Горячий ветер, чёрный пир.
Здесь нет детей, мертвы качели,
и мёртвым кажется
весь мир.
*На штабах гражданской обороны лежала обязанность оповещения населения о военной или стихийной опасности и организации населения при эвакуации и подготовке к обороне.
**Щербицкий Владимир Васильевич – первый секретарь ЦК Компартии Украины. По тому времени, первое лицо с полномочиями вседержителя всея Украинской Советской Социалистической Республики с населением в 50,8 млн. человек.
***ЦСУ – центральное статистическое управление в Москве, куда ежедневно передавались сводки деятельности республик СССР.
****ПВО – войска противовоздушной обороны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730658
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 26.04.2017
Повстань, народ,
лише тобі належить право
убити ворога
і знищити катів.
Ти є – країна, і ти є – держава.
Повстань – і піднімай братів.
Крокуй вперед –
І біль , і страх здолаєм,
крокуй вперед –
крізь сльози й сміх.
Допоки в серці нам вогонь палає,
ніхто не зіб’є нас з тобою з ніг.
Крокуй вперед –
біду залиш позаду,
до перемог, до волі здобуття,
крокуй вперед –
свою утворюй владу,
а олігархів владу –
на сміття.
Сьогодні ти – є України розум,
землі батьків – потужний кінь,
який з болота тягне долю возом,
яку століттями тягли батьки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729772
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 21.04.2017
Да здравствует
революция
диктатор,
как бобик, сдох.
Но власть у народа
куцая:
только для ловли
блох.
Кто же теперь
при владушке?
Троном –
Майдан
кому?
Кто
напечёт
оладушки
на пламени шин
в дыму?
Тот ли,
что слыл
демократиком –
сволочь
и бывший вор?
Или вон тот,
что с бантиком
красным,
как приговор?
Или вон те –
с люстрации,
(задницей
в мусорный
бак),
что метят
в мессии
нации:
умный
или
дурак.
Или вон те –
с автоматами?
Выстрелить
чей черёд?
«Градами»
да гранатами
маршем за власть –
вперёд!
Левой!
Правой!
Левой!
Правой!
Перед силой
и правый сник.
Тот, кто сильный –
тот и правый:
вор
или праведник…
Всюду,
откуда
выперли,
сволочь опять завелась.
Смогут ли выбрать
выборы
нашу
народную власть?
Спит
революция куцая
власть
подменила итог.
Да здравствует
революция –
новый
её
виток!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726046
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 28.03.2017
Якщо любов – очікування, очікуєш життя,
як доторк губ, як доторк плоті,
як вхід до саду забуття.
А решта – потім.
Два тіла поруч. Ні, два Світа
міжпашшям простору, міжгруддям почуття.
Крізь губи-піхви входить промінь світла
в моє народження, в твоє дитя.
Всесвітня мати, батько Промінь,
дитя подібністю до Бога, чи життя.
У блискавці життя, не в громі,
в дощу краплині променів злиття.
Якщо любов і є той секс тяжіння,
любов і є той переможний секс,
ти у мені і я в тобі – до божевілля,
бо то і є життя святого сенс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2017
Там – катюги, тут – ворюги.
Де подітися мені?
Влада стягує попруги,
краде гроші на ремні.
Знову гаряче на фронті,
в кабінетах – тишина:
кожен має кусень в роті,
ще й під кусень – жбан вина.
Не вина – людської крові…
української… сповна…
А мені сивіють скроні:
як набити пис панам…
Отаке у нас поліття,
родять тільки будяки:
чи то Петя, чи то Вітя –
біль з кремлівської руки…
Різне ворога обличчя:
придивись – чи то не він?
Чуєш – дзвін до бою кличе,
чуєш той далекій дзвін?
Та, на жаль, мовчать дзвіниці,
то кує кайдани кат…
Бийте в дзвони, українці,
бий на сполох, дзвін-набат!
Чим може допомогти церква українському народу:
Корупціонерів, казнокрадів і олігархів України,
як тих, хто своїми хижацькими діями руйнує постулати віри,
відлучати від церкви і накладати анафему.
Всім дякую за підказку і підтримку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719133
рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата поступления 19.02.2017