Плине-лине ріка у задимлену даль, Береги виціловує в тиша. Плюскотить, мов зітха, її сонна вода, На собі літній вечір колише. Той же в чорнім рядні заколисує вись, Пеленає зірки дрімотою. Легінь-місяць усоте йому підкоривсь, Повінчавшись із роллю святою. Спить під ними земля, потонувши у сни, Що нагадують про пережите, Як вона, молода, повна сил, щовесни Засівала поля свої житом, Як долини вдягала у роси рясні, Загортаючи в марево сиве, Й дарувала всім дні, сонцеокі, ясні, Аби всі почувались щасливо! 4.01.2023. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1003081 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 14.01.2024 20:37:54 © дата внесення змiн: 15.01.2024 15:08:38 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie