Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЄДИНОМУ МОЄМУ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
радію знайомству нашому... впізнаємося... дякую Вам за ширість...
molfar, 18.11.2012 - 09:52
Відчуття безконечності тривожило Мольфарові душу. Перша паморозь світилася у променях скупих, у долині протяжно озвався потяг і розтанув у тумані.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ні, ні… потяга насправді не було… то згусток туману прикинувся потягоподібним… аби потвердити віщий сон molfarа про «рожевого» слона……где баобабы вышли на склон, жил на поляне розовый слон – грозные тигры, даже шакал, двигались тише, если он спал… но наступили дни перемен: грозный охотник взял его в плен и в зоопарке пасмурным днем стал он обычным серым слоном… милый мой слоник, ты не грусти, я то ведь знаю – розовый ты… просто случайно как-то во сне ты прикоснулся к серой стене… (автобиографическое… потяга-скитальца…) баобаби... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам... і за троянди також...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...свого часу не поспішайте, пане Вікторе... то я чогось із життям попрощатися отак гарно вирішила... виходить, зізнаватися у любові "безпечніше" на прощання...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя того варте! дякую, пані Макієвська...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...сподіваюся, це "щось" - хороше... знаю,знаю - хороше "щось" Ви мали на увазі, так, жартую трішечки...дякую Вам, пане Миколаю, радію, що сподобалося Вам моє зізнання в любові і вдячності до Життя мого... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Vivo Per Lei! і ви мене трішечки усміхнули "Куди ваш єдиний дінеться?" - я тут про прощання (хай чим нескоріше) з коханим моїм ЖИТТЯМ... а Ви -- з коханим?.. хоча, Ви зовсім і не помилилися - цей нюанс тут також є... але глибоко-глибоко прихований... хіба від поета приховаєш хоч якого нюанса?... браво!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба gala.viточко! десь приблизно так це і виглядає, як смайлик Ваш демонструє... усміхнули мене тихенько...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...з радістю приєднаюся...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Морський Леве... я справді щиро люблю своє життя... воно було складним але завжди цікавим... стільки було в ньому чудес, пригод, радості і щастя! дуже-дуже прихильно ставилося воно до мене... навіть коли обірвалося було (через немудрість мою... в жодному разі не суїцид!) - не зрадило, і, з волі Божої, повернулося... і от ми продовжуємо жити - я - ним, воно - мною... цей вірш - вдячність життю, що воно мене любило і не зраджувало ніколи, і Богові - за щедрий Дар, яким є Життя кожного з нас...
Мирослав Вересюк, 06.11.2012 - 19:32
Зачепило, навіть дуже! Тільки слово "мойого" зайве, та і саме слово.....Щиро і від душі!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Вересюк! мойого - то так, для плавності ритму... хвилястості... не нормативне слово, але звучить так якось трохи по дитячому ніби... Ви праві, звичайно ж... дякую за візит і відгук... і за щирість і душевність... справді вдячна... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Віталію, любий... це просто любов і вдячність
|
|
|