UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЗИМА - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Jaroslava, 08.12.2012 - 22:09
Так і уявила отой затишок,що в хаті.А снігодуй нехай веселиться,бо ж це його пора.  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
уявили, люба пані Jaroslavо? отже, Ви у затишку цьому і побували... і я радію візиту Вашому... і кіт мій золотисто-рудий - уже й до Вас потроху мружиться закохано і муркоче...  випало у нас дуже багато снігу, то нас відключили від мережі електроживлення, чи ми самі відключилися - одне слово - "світло" зникло... от ми з котом і перейшли на пічне опалення-обігрівання... сиділи біля пічки удвох, дивилися на вогонь, слухали, як потріскують дрівця... каву попивали (кіт - ні)... муркотіли усі утрьох - кіт, пічка (дровами) і я - олівцев у записнику... як мало, часом, людині треба для затишку і... щастя...дякую Вам... за слова Ваші, і за гостину... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... я в це вірю без жодної тіні сумніву, Лесю, - хто шукає, той знайде... якою вона і була б - правда... але - щоб вправити вивиха - треба правильно і сильно "смикнути" - дуже болюча процедура, але інак каліцтва не обминути...дякую, Вам, Лесю, за візит і відгук... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пані Тамаро... і я Вам вірю... а на ПМі цього вірша мого просто вишвирнули навіть із моєї сторінки... ну то я "вишвирнула" звідтам усі свої вірші, які необдумано-необережно туди "заточила" була, і себе саму на додачу... Ви ж знаєте, там є така "клавіша" з написом "ЗНИЩИТИ" - не "видалити", а саме "ЗНИЩИТИ" - яка насолода вже у написі цьому - авторитарно-садистська насолода... отак - взяти і знищити, знищити!.. підсвідоме прагнення "програми"...чого мене туди понесло було? а... згадала... мене доброзичливо запросили... ну, я, заради товариства і подалася була... не знаю, але навіть склалося враження, що до мене там поставилися упереджено якось... може, то тільки здалося мені, бо причин для упередженості ніби і не було зовсім... та то так... до слова прийшлося... слава Богу, усе вже у проминулому і забутому... надалі буду обережнішою... вибачайте, якщо я трохи не по темі... Ви так щиро висловили Ваше красиве враження про вірш, а я тут зо своїми дрібницями... дякую Вам за позитив і щирість Вашу, пані Тамарочко... 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за "кохану Вашу ромашку", пане Миколаю... я її сприймаю, як ніби мій автограф , але, коли Ви її мені присилаєте - то як Вашу "кохану ромашку", подаровану мені...
Тетяна Горобець (MERSEDES), 05.12.2012 - 13:48
Гарно Валю написала!!! А зима така чудоваі цей муркотун біля пічки... так тепло і затишно!!!  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а в пічці - дрова потріскують... красота!... тепло і затишно... всі тут закохано одне на одного мружаться... дякую Вам, пані MERSEDES... радіємо Вашому візиту у маленький наш тихий рай...
Дощ, 05.12.2012 - 13:18
Усе-таки, якщо і є у світі насолода, то це читати ось таку поезію і коментарі до неї... Так тепло і затишно... А кіт все-таки балерун!!!  
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
пане Василику, дозвольте ж і мені відповісти Вам щирою взаємністю: якщо і є у світі насолода, то це - спілкуватися з Вами...над "балеруном", який Вас насмішив - сама до сих пір посміюватися продовжую... дякую Вам справді за те, що Ви є... і на сайті також...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
схоже ж... ніби цілий несчисленний табун горностаїв набіг - увесь двір пухкий і "рухливий" (під час сніговію...) дякую Вам...
Наталя Данилюк, 05.12.2012 - 11:13
Яка ж вона прекрасна ця Ваша горностаєва зима!..І цей милий муркотун біля пічки-насолоджуюся цим затишком і душевним світлом,які випромінює цей окрилений вірш!    
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба Наталочко, так я радію, що вірш Вам припав до вподоби!... справді - Ваша емоція така сввітлоносно-радісна передається і мені... отак ми "поливаємо" одне одного, розкрилюємо... і це - Божа справа... не те що... знаєте де... кіт Ваш тут - просто літаючий... балерун такий... дякую Вам за радість взаємин...
gala.vita, 05.12.2012 - 10:47
Кіт інтимно муркоче....ой-ой-ой...просто неможу, інтимно, це прєлєсть! це те , на мою думку, на чому тримається весь вірш, та що там вірш, все життя... ось воно - символ затишку, спокою, прийдешнього і минулого зв"язок.Чудово!!!все змінюється, народжується вмирає, знову відтворюється, а кіт вічний символ, стала величина теперішнього часу!КЛАС!, Клас!Клас!!!  до мене прийшло Дао !Тобто:"…хто правди найбільше хоче –того правда знайде сама…" Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, Дао... цікаво... не часто зустрічаються такі "імена" у коментарях... і Ви?.. ясно, тоді... так - "прийде сама" - один із відових Вам, у такому разі, основних принциців - НЕДІЯННЯ... здорово... і про кота Ви - здорово... символ... коти живуть у двох (вчені нврвхували тільки два, а й то вже крок уперед...))) - вимірах... і собаки... от Ви й читаєте мого кота - отак - міжчасовим і скрізьприсутнім символом... класно-класно і цікаво-здорово з Вами, Віточко... дякую Вам...
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
