Фіалка в садочку моїм зацвіла,
Росою умилась калина моя...
І ночі вже теплі, і сонячні дні,
Та я вже давно живу, як у сні...
В садку зеленіє трава молода,
І вітер ласкавий, та це ж бо весна.
Мене ж вже не гріє ніщо в цім садку,
Фіалок нарву і на цвинтар піду...
Так мріяла я у житті, як у сні,-
Про радість і щастя, і лад у сім"ї...
Здавалось життя, ніби казка ясна,
А діти і внуки - це радість земна...
Та все обірвалось у ніч весняну...
Багато вже років без сина живу...
Весною на той світ й невістка пішла,
Лишилась їх доня, сирітка моя....
Без тата і мами зростала вона,
У школі і в вузі знання здобула...
Працює, навчає, сім"ю уже має,
До мене не часто, та все ж приїжджає...
Ми з нею на цвинтар у двох тоді ходим ,
У дні ці важкі, та важливі весняні,
І з сином, й невісткою там розмовляєм,
Гостинці і квіти даруєм яскраві...
Давно вже одна я в Долинській живу,
Все рідше і рідше на цвинтар хожу,
Найважчі для мене - ці дні весняні,
Тому і живу я - неначе у сні...
Дякую,Надійко!Як кажуть і народі: "Була сила,коли мати на руках носила..." А я вже в такому віці,що тих уже замало, та я все таки держуся, і весни я ще діждуся!..
З нами Бог живе!Не сумуте, ви не одні.Вам пташки співають з небес І дарують, тисячу чудес.
