Просто зима була,
холодна і біла.
Без кінця.
Просто наші тіла
тепла́
хотіли:
тіло до тіла,
щоби зігрітись,
до купи горнуться.
А серця
пам`ятають весну
хмільну,
кожне свою,
давно минулу,
по́при відстані –
не забули
і не поснули.
Просто десь,
у інших світах,
у маренні чи уві сні,
через безвість
і позаме́жність,
пульсують
живі й безтілесні –
ті,
до яких
наших сердець
нерозривна
бринить
приналежність.
А між нами тут,
у дебрях добра і зла,
на землі –
просто зима,
заскорузла пора
тимчасова:
хо́лодно й біло.
Шукає живого тепла
зболіло
у тіла
тіло.
Прикрашаємо, як гільце́
на весілля чуже, -
взаємне чекання.
Отака вона,
наша любов,
у земному житті
остання.
Як чуттєво і журливо водночас... "Прикрашаємо,як гільце на весілля чуже,взаємне чекання..."- Вже й снігом повіяло у Вашій ліриці(зима не за горами,значить... )А нас вчора трохи снігом притрусило.
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
зима гарна... я зиму люблю... але -- листопад... грудень... січень...лютий... -- не знаю, не знаю...