Продовження казки «Біле мишеня»
Початок тут
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843
II частина тут
https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011677
Третя частина.
Вдала знахідка.
Розплющив Ойчик оченята:
«А де це я і що за хата?
Така гарненька біла-біла.
Ґаздиня вправна побілила.»
Зіпʼявся він на задні лапки
Й почав ходити коло «хатки»
Та ні дверей на ній ні вікон
Обходив стільки — збився ліком.
По стінці кулачком він стукав,
«Чи є тут хто?» — Три рази гукав.
Та Раптом голос чути з «даху»:
— Дивлюсь на тебе, бідолаху,
Чудний ти Ойчику й дивацький,
Хоча, на погляд, хлопець хвацький.
Але не можу зрозуміти:
Для чого гриб потрібно бити?
Угору Ойчик подивився —
Там равлик з мушлею котився:
— Це ти, Тиміше? Добрий ранок!
А я шукаю — де тут ґанок?
Щоб осягнути, що це? — збоку
Позадкував він крок за кроком
І зупинився в здивуванні,
Аж хвіст повис, як знак питання:
— Не вгледів я такого близько.
Хіба це гриб?! Та це ж грибисько!
Не бачу пошукам причину,
Нарешті я знайшов хатину!
— Смієшся, хлопче?
— Не сміюся!
В грибиську цьому оселюся.
— Таки чудний. Таки дивацький.
Придумати таке, зненацька.
— Я працюватиму невпинно,
Мʼякеньку вийму серцевину,
Доладно, щоб стіна не впала,
Щоб міцно шапку-дах тримала.
Ще прогризу зо два віконця,
Щоб вдосталь вдень було там сонця.
— Напевне, Ойчику, ти з міста,
Ніхто не може гриб цей вгризти.
Стіна його затверда завше
Ми ходим облизня спіймавши.
Якщо і прогризеш не зможеш
Його ти зʼїсти!
— Допоможеш.
Іванці дам та Опанасу
У мене є достатньо часу.
Хоч зуби білі, як перлини
Міцні точити можуть стіни.
— Вітання щирі вам від мене —
Спустилась хутко білка з клена —
Згадали ви імʼя в розмові
Моє, а чи на добрім слові?
— Привіт, Іванко! Так згадали.
Ми тут з Тимішем план складали,
Будинок із гриба робити,
Мʼякуш не знаєм де подіти?
Мені одному все не зʼїсти.
Тут мишенят потрібно з двісті.
На це Іванка відказала:
— Так, цього мʼякуш‘а чимало!
На зиму зробимо запаси
Гуртом з Тимішем, Опанасом.
Але це ж треба! Дивний задум.
Надумали ж таке ви разом…
Тут равлик мовив:
— Це все Ойчик,
Його і задум і грибочок.
Чи вийде з цього всього «хатка»?
Це знає тільки мишенятко.
Тим часом Ойчик пазурами
Нашкрябав так,як вчила мама.
І легко, наче на папері,
Намалював майбутні двері.
А далі гострими зубами
Точив грибок та клав шматками
Його мʼякушку наче цеглу
Аж равлик з білкою завмерли,
Так задивилися на працю.
Іванка схаменувшись:
— Мамцю! -
Припала до землі та вухом —
Чи Кріт не лізе поряд, слуха
І вчувши дядька шкряботіння
Об землю стукнула камінням.
Тут кріт зʼявився наш небавком:
— Вітаю вас з цим добрим ранком.
Що друзі робите?
— Сніданок.
Давно закінчився світанок.
Я любих друзів пригощаю.
Повів кріт носом:
— Відчуваю
Чарівний аромат грибочка!
Роздав мʼякушки білі Ойчик.
І друзі дружно захрумтіли
Смакуючи грибочок їли.
Далі буде…
Дуже приємно мені, що вас зацікавила моя казочка. Дякую за гарний відгук.
Думала що третій розділ буде заключний, але не сталось як гадалось потрібен ще один щоб була казка з крапкою в кінці.
потрібен ще один щоб була казка з крапкою в кінці. 
