Прочитаний :  267
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ВІДОБРАЖЕННЯ
Сучаснику, живи у серці в мене!
Бери з собою все: душі знамена,
Минуле, на майбутнє сподівання,
Пістряве та нерівне многограння,
Тривожні ритми нової пори,
Любов, і честь, і ненависть бери.
Сучаснику, як вийдеш у дорогу,
Не зоставляй нічого за порогом,
Такий, як є, заходь, в мені живи,
Такий, як є, - із ніг до голови.
Твоїм сумлінням я себе очищу
І, може, підросту та стану вищим
Понад своїм (твоїм) суєтним буднем,
Бо нам на путівці на многотруднім
Так треба висоти і чистоти
У помислах, в роботі і в надії…
Допоки червень твій відмолодіє,
Добро у вулик встигни принести.
Сучаснику, товаришу мій, брате.
Ти, лірику і вправний технократе,
Буваєш всякий: гнівний і гарячий,
А то, признайсь, байдужий чи й ледачий!
І, справді, вже нову ти маєш вдачу,
Щоб за ідею йти в огонь і воду,
Бо ти ж клітина рідного народу
І є такий, який насправді є,
Неначе відображення моє
В кібернетичнім дзеркалі-химерці,
Де навіть видно рубчики на серці,
Де видно долі графіки криві,
Допоки ми не мертві, а живі.
Сучаснику, ти теж із протиріч,
Як та доба, що має день і ніч.
Ти на трибуні істинний трибун,
Але твоїх дзвінкоголосих струн,
Бува, стачає лиш до того часу,
Аж поки не відкриють грошокасу…
А то уже не можеш мовить слова,
Хоч там, де ждав зерна, сама полова.
І мислиш, полохливий на біду:
Хай інший мовить, я ще підожду.
Сучаснику, чеснот усіх на світі,
Немов плодів ясних на зелен вітті,
Бажаю я тобі (як і собі),
Щоб затишку фіранки голубі
Не затемнили зору, наче більма,
Та щоб безволля не взяло в обійми,
Бо станемо ж тоді ми заслабі.
Сучаснику, мій геніальний кореш,
Ти й сам себе наукою відтвориш,
Та тільки ж робот буде без душі,
Писатиме не вірші, а вірші,
Куватиме, ходитиме за плугом,
Лише не буде пісні понад лугом,
Лише в твоєму диво-двійнику
Сльози не буде на сумне «ку-ку»,
Що викує зозуля традиційна
В довкіллі, що уже не кондиційне.
І той двійник, на жаль, не буде знати,
Що є одна-єдина рідна мати,
Що є така на світі сторона,
Що, як життя твоє, одним-одна…
Сучаснику, в мені ти ще не весь.
Частина, звісно, - тут, частина – десь.
Давай повніш переливайся в мене.
Бери з собою перш за все знамена…
Чи ти тоді у мене переливсь,
Як я на світ на білий народивсь?
|
|
![61_main-v1650027050[1].jpg](/upload/poem_all/01013832.jpg){kind=small}
