Прочитаний :  146
|
Творчість |
Біографія |
Критика
4. ЕПІЗОД
Запам'яталося навік:
Добрячу мали ми мороку,
Як підкрадався штурмовик
До нас із сонячного боку.
Він здалеку палив з гармат.
Він завивав і дико й страшно, -
І кулаки здіймав комбат,
Мов закликав на рукопашний:
- Вогонь!
- Короткими!
- Вогонь!
- У лоб його!
- В живіт!
- По п'ятах!..
Та з першим пострілом, либонь,
Уже не чули ми комбата.
Уже слова були невлад
У розпалі жаркого бою, -
І лиш трасуючий снаряд
Корегував тоді стрільбою.
- Мерщій, мерщій, навідники, -
Прикриємо себе й піхоту!..
Батьки й сини,
Сини й батьки,
Важку ми робимо роботу,
Зате оцей нападник - наш! -
Не полетить, шуліка, далі...
- Гей, Князькін, друже мій чуваш,
Не промахнися, не промаж,
Не пожалій фашисту сталі!..
І - єсть!!!
Нарвався на снаряд:
Упав. Горить, як добрі дрова...
І хвалить юний наш комбат
Семірку москвича Петрова.
...Скінчився бій - та не війна.
- Усі живі? Ну, й слава богу...
І чай несе нам старшина -
Відсвяткувати перемогу.
|
|
