Прочитаний :  208
|
Творчість |
Біографія |
Критика
НА ЗАХІД МИ ЙШЛИ
Розвідники в село вступили перші,
За ними танки... Потім дід Терень
Червоний стяг підняв, плечем підперши,
Й сказав: - Да здрастує радянський день!
Виходять з погребів, з землянок люди,
Дітей на світ виносять - сон чи яв?
Цілують люди нас, Москва нам шле салюти, -
На захід ми ішли, хто "смертю смерть поправ"!
Просили люди нас: - Побудьте з нами,
Посидьте трохи... -
Ні дворів, ні хат...
Усе позаростало бур'янами...
Був кожен нам, як сходу сонця, рад.
Ще за селом війна гримить і гурка...
Розказують жінки: - Усе забрав дотла.
На все одно - одна вціліла курка...
А принеси, Марійко! -
Принесла.
- Візьміть її в дарунок, чим багаті... -
Мовчали ми. І мовив командир:
- Тут, де бур'ян, - новій стояти хаті,
Де стоїмо - колгоспний буде двір,
Нехай в нім зозулясті, волохаті
Курчата милуватимуть ваш зір!
Чи так, Марійко? На, візьми, будь ласка,
Нехай живе, нехай дає приплід!.. -
Сипнув пшонця, найшов фашистську каску,
Налив води, щоб попила як слід.
- На цьому й попрощаємось тепер ми! -
Бо нам в атаку треба йти було.
Так, мабуть, заснувалась птахоферма,
Так почало нове життя село.
Харків, 7.Х.1944
|
|
