Прочитаний :  294
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БАЛЯДА ПРО ЖІНКУ В ЧЕРВОНОМУ
Ішла жінка в червоному
Жалами диких кропив.
Висохла поруч криниця,
Небо гарчало собакою
За тином, що шкірив зуби:
Ганчірка дороги
Стерла чічки,
Річка лице відвернула.
Ішла мати з дитям:
Пагорби перегукалися,
Облітала небесна мореля,
Перекидалася в річку
Рожелуску.
Денцівка джерел
У вечір лилася.
Мати з дитям зупинилася:
"Віддай мені Лукаша,
Коли в тебе душа".
Земля розкололася,
Ковтнула сміх перелюбиці:
"Гей, зосталося пожарище,
Вітер у черепі хати свище".
Жінка несміливо: "В мене дитя..."
Перелюбниця: "В мене немає,
Солом'яна лялька
Горобців розганяє".
Гнівно брови звела:
"Ти крала з чужого порога,
Не насміхайся з Бога,
Іди геть із села!"
Жарини чорного зору
До зіниць припекла:
"Цить, не суди:
Я піду собі з серцем,
Що йому ти не знала ціни".
Посуха з повіками Вія
На мітлі по селу ганяла,
Над селом дзвіниця ридала,
Бані вслід кивали хрестами,
Шепетухи: "Повія, Повія!"
Жінка в червоному майоріла
Маком, краплиною крови,
В розкритій вечора брамі.
|
|
