Самі собі будуєм тюрми,
Самі в них потім живемо,
Самі себе стережемо,
Вже тюрем - тьма,
і в тюрмах - юрми.
А ми - нічого. Женемо
За муром мур, за муром мур ми.
Суботники! Аврали! Штурми!
Вже й ми - не ми. Воно само
Так склалося, так повелося
І так ведеться здавна й досі.
Сліпонароджені в тюрмі,
Кому поскаржимось? На кого?
На чорта лисого? На Бога?
Тюрма ж - своя, і ми - самі.
951
