Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 14
Пошук

Перевірка розміру




Пушкин Александр Сергеевич

Прочитаний : 207


Творчість | Біографія | Критика

АНЧАР

В  пустыне  чахлой  и  скупой,
На  почве,  зноем  раскаленной,
Анчар,  как  грозный  часовой,
Стоит  -  один  во  всей  вселенной.

Природа  жаждущих  степей
Его  в  день  гнева  породила,
И  зелень  мертвую  ветвей
И  корни  ядом  напоила.

Яд  каплет  сквозь  его  кору,
К  полудню  растопясь  от  зною,
И  застывает  ввечеру
Густой  прозрачною  смолою.

К  нему  и  птица  не  летит
И  тигр  нейдет  -  лишь  вихорь  черный
На  древо  смерти  набежит
И  мчится  прочь  уже  тлетворный.

И  если  туча  оросит,
Блуждая,  лист  его  дремучий,
С  его  ветвей  уж  ядовит
Стекает  дождь  в  песок  горючий.

Но  человека  человек
Послал  к  анчару  властным  взглядом,
И  тот  послушно  в  путь  потек
И  к  утру  возвратился  с  ядом.

Принес  он  смертную  смолу
Да  ветвь  с  увядшими  листами,
И  пот  по  бледному  челу
Струился  хладными  ручьями;

Принес  -  и  ослабел  и  лег
Под  сводом  шалаша  на  лыки,
И  умер  бедный  раб  у  ног
Непобедимого  владыки.

А  князь  тем  ядом  напитал
Свои  послушливые  стрелы,
И  с  ними  гибель  разослал
К  соседям  в  чуждые  пределы.

1828

Нові твори