Прочитаний :  310
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Вершнику, де тінь свою полишив?..."
Вершнику, де тінь свою полишив?
Вже відстав і прохолонув вітер,
рушив у зворотній шлях катран,
повернула течію ріка небесна.
Та за ким надсадний плач стріли?
Тінь твоя була початком часу -
поміж ковили тепер блукає,
тупіт розчинився у безмежжі, -
непомітно перейшов у тишу.
Озирнись, ти тінь свою полишив:
то її гіркота полинова
і нестерпна полуднева спрага,
і байдужість чиста сухостою.
Вершнику, ти був луною степу,
Пригадай-но, чи була погоня?
Ти її не чув,не озирнувся,
втратив стежку, перейшов у безмір
голосом єдиної стріли, -
вам тепер несила розминутись,
бо й стріла напоєна польотом.
Хто ти, вершнику?
Ти й сам не знаєш - хто ти.
Чий стогін розвіває вітер?
Ти не озирнувся, не помітив.
|
|
