Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру




Шевченко Тарас

Прочитаний : 2014


Творчість | Біографія | Критика

Чернець

У  Києві  на  Подолі  
Було  колись...  і  ніколи  
Не  вернеться,  що  діялось,  
Не  вернеться  сподіване,  
Не  вернеться...  А  я,  брате,  
Таки  буду  сподіватись,  
Таки  буду  виглядати,  
Жалю  серцю  завдавати.  

У  Києві  на  Подолі  
Братерськая  наша  воля  
Без  холопа  і  без  пана  
Сама  собі  у  жупані  
Розвернулася  весела,  
Оксамитом  шляхи  стеле,  
А  єдвабном  застилає  
І  нікому  не  звертає.  

У  Києві  на  Подолі  
Козаки  гуляють.  
Як  ту  воду,  цебром-відром  
Вино  розливають.  
Льохи,  шинки  з  шинкарками,  
З  винами,  медами  
Закупили  запорожці  
Та  й  тнуть  коряками!  
А  музика  реве,  грає,  
Людей  звеселяє.  
А  із  Братства  те  бурсацтво  
Мовчки  виглядає.  
Нема  голій  школі  волі,  
А  то  б  догодила...  
Кого  ж  то  там  з  музикою  
Люде  обступили?  

В  червоних  штанях  оксамитних  
Матнею  улицю  мете,  
Іде  козак.  «Ох,  літа!  літа!  
Що  ви  творите?»  На  тотеж  
Старий  ударив  в  закаблуки,  
Аж  встала  курява!  Отак!  
Та  ще  й  приспівує  козак:  
«По  дорозі  рак,  рак,  
Нехай  буде  так,  так.  
Якби-таки  молодиці  
Посіяти  мак,  мак.  
Дам  лиха  закаблукам,  
Дам  лиха  закаблам,  
Останеться  й  передам.  
А  вже  ж  тії  закаблуки  
Набралися  лиха  й  муки!  
Дам  лиха  закаблукам,  
Дам  лиха  закаблам,  
Останеться  й  передам!»  

Аж  до  Межигорського  Спаса  
Потанцював  сивий.  
А  за  ним  і  товариство,  
І  ввесь  святий  Київ.  
Дотанцював  аж  до  брами,  
Крикнув:  «Пугу!  пугу!  
Привітайте,  святі  ченці,  
Товариша  з  Лугу!»  
Свята  брама  одчинилась,  
Козака  впустили,  
І  знов  брама  зачинилась,  
Навік  зачинилась  
Козакові.  Хто  ж  сей  сивий  
Попрощався  з  світом?  
Семен  Палій,  запорожець,  
Лихом  не  добитий.  

Ой  високо  сонце  сходить,  
Низенько  заходить.  
В  довгій  рясі  по  келії  
Старий  чернець  ходить.  
Іде  чернець  у  Вишгород  
На  Київ  дивитись,  
Та  посидіть  на  пригорі,  
Та  хоч  пожуритись.  
Іде  чернець  дзвонковую  
У  яр  воду  пити  
Та  згадує,  як  то  тяжко  
Було  жити  в  світі.  
Іде  чернець  у  келію  
Меж  стіни  німії  
Та  згадує  літа  свої,  
Літа  молодії.  
Бере  письмо  святе  в  руки,  
Голосно  читає...  
А  думкою  чернець  старий  
Далеко  літає.  

І  тихнуть  божії  слова,  
І  в  келії,  неначе  в  Січі,  
Братерство  славне  ожива.  
А  сивий  гетьман,  мов  сова,  
Ченцеві  зазирає  в  вічі.  
Музика,  танці  і  Бердичів.  
Кайдани  брязкають...  Москва.  
Бори,  сніги  і  Єнісей...  
І  покотились  із  очей  
На  рясу  сльози...  Бий  поклони!  
І  плоть  старечу  усмиряй.  
Святе  писаніє  читай,  
Читай,  читай  та  слухай  дзвона,  
А  серцеві  не  потурай.  
Воно  тебе  в  Сибір  водило,  
Воно  тебе  весь  вік  дурило.  
Приспи  ж  його  і  занехай  
Свою  Борзну  і  Фастовщину,  
Загине  все,  ти  сам  загинеш.  
І  не  згадають,  щоб  ти  знав...  
І  старець  тяжко  заридав,  
Читать  писаніє  покинув,  
Ходив  по  келії,  ходив,  
А  потім  сів  і  зажурився:  
«Для  чого  я  на  світ  родився,  
Свою  Україну  любив?»  

До  утрені  завив  з  дзвіниці  
Великий  дзвін.  Чернець  мій  встав,  
Надів  клобук,  взяв  патерицю,  
Перехрестився,  чотки  взяв...  
І  за  Україну  молитись  
Старий  чернець  пошкандибав.  

[Друга  половина  1847,  
Орська  кріпость]


Нові твори