Прочитаний :  1472
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Розлютувався лютий надаремно..."
Розлютувався лютий надаремно:
скоро з стріх закапає вода,
вийде в поле віл під'яремний,
і я помандрую, як Сковорода.
Передо мною відкриті всі дороги
(не обмину й мишачої нори) -
понесу в саквах своїх убогих
сіромахам на вихліб дари.
Бідний сам, я не йду на хитрі влови:
з серця в серце наллю я пісень, -
хай в них блакитніє новий,
осяйний, безсмертний день!
1922 ПРОРОСТЕНЬ, 1919-1928. Київ, в-во "Слово", 1926, с. 6.
|
|
