Горова Л.: Так, Світлано. Ти про вірші Максима Сальви. Все правильно.
Світланко, правильно- то написати вірша легко з чийогось болю. Я те мала на увазі.
І страшно і несправедливо, коли люди гинуть.
А вільно ходять ждуни і уроди, що наводять ворожі ракети.
Вільно дихають ті, кому яка різниця.
Коли світ стане справедливим?
Горова Л.: Максиме, Максиме, що мої сльози значать зараз- нічого. Нічим перед тобою і такими,як ти, нам, крім молитви, не зарадити.
Залишив себе у віршах. Як у річці, що тече, у сонці, що світить...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Щиро дякую, Лесю, хай усмішка завжди буде Вашою найкращою подругою! 
