Я не видумую нічого,
А тільки констатую факт,
І не судіть занадто строго,
Якщо не попадаю в такт.
Серед потоку різних фактів
У круговерті всіх подій
Я хочу виділити акти,
Що наближають нас до мрій.
Я намагаюся відчути
І передбачить хід життя,
Аби лиш тільки осягнути
Його глибокий смисл буття.
І озираючись щоденно
На прожиті минувші дні
Я розумію, що напевно
Всього не осягнуть мені.
Час дуже швидко пробігає
І проминає день за днем.
Що буде – ще ніхто не знає,
Одним живемо лише днем.
Тому сумую і радію
Я одночасно у житті:
Від того, що маю надію,
Й за тим, що не вернуть мені.
|
|
|
![61_main-v1650027050[1].jpg](/upload/poem_all/01013832.jpg){kind=small}
