все не так, як ввижалося досі,
все розвіялось наче той прах.
у душі моїй хмуриться осінь
разом з тучами у небесах.
із зневір"ям міцнішають узи,
прикіпіла до серця печаль
і стурбованим поглядом музи
у мовчанні виказують жаль.
і життя все здається не дійсним,
не моїм воно наче було -
там кохання безмежне і чисте,
там панує добро, а не зло,
там надія і мрії, і віра -
все налагодиться без турбот...
а тепер ось тій вірі навкірно
гірка посмішка кривить мій рот.
у питанні я мучитись мушу -
як то міг помилитися я?..
осінь плаче у стомлену душу,
темним саваном вкрита зоря.
вийшов з хати в осінню негоду...
мжа спадає у сірому дні...
я, мабуть що, нап"юся сьогодні,
заховаюсь у хворому сні...........
16-18/01 - 2012р.
|
|
