Саме сьогодні я багато зрозуміла. Мені важко було спати в ночі, біль торкалась мого тіла.
Важко було дихати, коли в запиленій смутком кімнаті вимкнулось світло, і навіть Ангел-охоронець не захотів там знаходитись.
Я торкалась свого волосся, намагалась вдихнути той аромат який так любиш ти. Уявляла, що ти так само зараз би це робив. Але на тому місці, де зараз міг знаходитись ти, віє байдужістю скручене покривало.
Мені важко розуміти тебе. Я почала розуміти, що дорослішаю, але без тебе. Мені потрібні дещо інші щаблі.
Ті сльози, які залили мою подушку і навіть тіло, ніколи не проллються біля тебе. Я більше ніколи не буду плакати, я змушую себе мовчати в цих чотирьох стінах. Пробач, але я буду жорстокою.
Я спалила тебе з тим журналом,
Де обкладинка з Львівським вокзалом.
|
|