Тебе дегустую…Наскільки ж солодкий
Смак зрілої вишні на ніжних вустах,
Хотілось, аби рух став знову повільний,
Та тіло зі серцем пульсує вже в такт.
Так, ніби мустангів, табун з грудей рветься,
Немає контролю на видих і вдих,
І карий мій погляд в зелених озерцях,
Очей твоїх дивних втопився під рик…
Левиця… Пантера… Чи може лисичка,
Які ж твої вигини тіла круті,
У цій темноті лиш покадрова стрічка,
В якій чорно-білі герої німі.
Одні тільки звуки, скрип ліжка і тіні,
На стінах танцюють то вгору, то вниз,
Ти ніби в Паланку, княжна-жінка Зріні,
Загадуєш в ліжку новий знов каприз.
І я біля тебе, розтопленим воском,
Стікаю по грудях, по шиї, плечах…
Ти келих мій щастя, Avant-Garde Krosno,
Вина, що ковтками я п’ю, як монах.
З тобою я різний…То янгол, то демон,
Відкритий, як книга стара праотців,
В якій написав хтось, що можна лиш нервом,
Зв’язати гріховні бажання усі.
Ми тіні кохання на стінах кімнати,
Беззвучні, як космос у Всесвіті літ,
Та я, і в цій тиші тобі можу дати,
Таке, щось величне, що кине в політ.
Де будеш кометою, зіркою в небі,
Летіти, горіти, світити мені,
Допоки в Едемськім саду треті півні
Не випросять промінь ранковій росі.
Допоки зі мною, ти будеш щаслива,
І хай я ніколи не був ідеал,
Мені, на кохання ти очі відкрила,
А я тобі душу, взамін за це дав.
ID:
1027376
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 27.11.2024 16:31:14
© дата внесення змiн: 27.11.2024 16:31:14
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
