О, хмари милі, ніжні та вершкові,
Неначе кораблі флотилії міцної
Пливуть вони кудись в незвідані світи.
Великі та дрібні пливуть вони повільно,
І форми різні творять у повітрі.
Несуть вони нам часто жадану прохолоду,
Гаряче сонце заступивши вдень.
Буває що несуть то дощ рясний, то зливу
Із громом й блискавками, що б'ють неначе залп.
І нам здається ніби бій триває,
Бо все гримить, усе блискає,
І вітер все навколо уже переверта.
Він гонить хмару далі, все далі звідсіля,
І бій уже вщухає, і хмара відступає,
йдучи все далі й далі.
І знов виходить сонце, й хмарки маленькі білі
Пливуть у далечінь.
Пливе флотилія все далі,
Й немає їй кінця та краю
Усім отим: великим і малим.
Сторик (7.02.2013)
|
|
