Україно! Моя рідна ненько.
Ти сьогодні палаєш у вогні.
Зажурилась наче матір старенька.
І очі, твої зовсім сумні.
Сумні. Бо життя зупинилося.
Російські нелюди в Україну зайшли.
Розтрощили все, що на шляху опинилося.
І в кожен наш дім, біду принесли.
Здається що вже, немає країни.
Зруйновані села, розбиті міста.
Від будинків, одні тільки руїни.
Там де Росія, там завжди біда.
Десь під завалами, плаче дитина.
Її батьки, розстріляні вбиті.
Вона буде тепер, навіки сиротина.
А злочини ваші, будуть скоро розкриті.
Перемогти Україну, Росія не в змозі.
Тому і стала, вбивати дітей.
А поруч навколо, лежать на дорозі.
Тіла наших вбитих, мирних людей.
А тим часом в підвалах, дні ледве минають.
Без світла їжі, тепла і води.
Скрізь і повсюди вибухи лунають.
І ні на чому їхати і нікуди йти.
Вбивати цивільних, ви справжні мисливці.
Не бачити вам, ніколи свобод.
Нелюди кати, ґвалтівникив і бивці.
Ось що означає, Російський народ.
Ви прокляті всі, до кінцевого роду.
Ви вбивцями зробили, своїх дітей.
Не буде пощади, Російському народу.
Вас гнатимуть всюди, зі своїх очей.
Не журись, моя рідна Україно!
Ми ворога знищимо вмить.
І буде у нас, найкраща країна.
А ворог нехай, у пеклі горить.
ID:
1033994
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.02.2025 10:40:21
© дата внесення змiн: 24.02.2025 10:40:21
автор: OlegRoy
Вкажіть причину вашої скарги
|
