Літає сніг, чомусь такий гарячий,
Розтане – а солоний як сльоза!
Хурделиця гуляє, і неначе
Відносить пам'ять на роки назад…
О, як колись любив я снігопади!
У заметіль на серці – як весна.
Літає сніг, вигулює, заради
Тепла всіх душ, прикутих до вікна.
Кружляє завірюха, і здається
Що цій красі нема кінця й ціни.
Холодний сніг так близько біля серця
І в миті ці не хочеться весни.
Чи ж я не знав, що сніг бува гарячий?
Не знав, що й сніг солоний як ропа?
…Сиджу й надіюсь, що і ти в цей вечір,
Немов колись, не спиш у снігопад…
|
|