* * *
Календаря листки зриває осінь,
за кожним з них мій тихшає мотив.
Вже побілила сивина волосся,
й азарт у плині днів немов притих.
Проторую шляхи – важка дорога.
Вгасають мрії. Дійсність – ніби гра.
У божевіллі тане віра в Бога,
і хаос у країні сіє страх.
Сорочку часу розтріпало вітром.
Життя частує сонцем, то дощем.
Перегортає пам’ять віку титри,
питаючи: що потім, скільки, ще?
16.09.2014
* * *
Просто якась дивна містика,
головоломок парад.
В спорах формується істина,
після дієвих порад.
Зроду в десятку не влучила,
там де ідей плине рій,
скільки б сумління не мучила,
вічно трапляється збій.
Хоч і полеміку вистрою,
щоб в перспективі вдалась,
певна, у себе не виспорю,
з совістю спорити зась.
18.06.2014
