Гадюки
Нава Таля :: Гадюки
Коли розповзуться вени гадюками по осонню, Я вислизну поміж ними і витечу з-під землі. Захочеш мене догнати – постій на снігу босоніж, Допоки ядуча вічність не випече мозолів Находжених по асфальту проспектів чужого міста, В якому нема блаженних – лиш дзвони, та й ті мовчать. Захочеш мене вловити – замаж свої очі тістом, Що сходить у передпічку на проскури до причасть. Вбери перехрестя вікон у мак й перекотиполе: Захочеш мене почути – молися на ті хрести, А в ночі вогню і граду молись на гінку тополю, Що, збита страхОм начорно, не перестає рости… Коли розповзуться вени гадюками по осонню, Крізь отвори на зап’ястях я випаду, наче сніг - На проскури для блаженних, на мак і твоє безсоння, Що є лиш новим видінням, якого ти ще не снив.
ID: 428063
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 29.05.2013 10:46:02
© дата внесення змiн: 29.05.2013 10:46:02
автор: Нава Таля
|
|
