О, осінь, ми вже втратили тебе!
Ти десь пішла в холодні роси боса.
Зима останні подихи краде
злий вітер шарпає вербу стару за коси .
О, осінь, ми вже втратили тебе!
З тобою був хтось із людей щасливим .
Зимова лють вже в проводах гуде,
хоч декому це мило і красиво.
О, осінь, ми вже втратили тебе!
Зима пухнасті роздає краватки.
Важезні хмари і все менший день,
зітерли вщент усі твої загадки.
О, осінь, ми вже втратили тебе!
Напевно вже - влаштовуєшся в люлі.
Гілля у шибку кригою скребе,
після дощу мороз створив мурмулі.
О, осінь, ми вже втратили тебе!
Зима останні подихи краде...
і ллють її вже в проводах гуде...