Я не кажу прощай! Прости!
За що - не знаю я до нині!
Я так хотіла зберегти,
Родинне щастя,як святиню.
Та сталось те, уже що є,
І хто із нас ,у тому винен,
Що розійшлись ми назавжди,
І більш ніколи не зустрінемсь.
Десь ти живеш у чужині,
А я живу в оцьому краю,
Хто винен в тім,що ми чужі,
Ніяк я це не розгадаю,
Живеш ти в щасті,чи журбі,
Про це підкаже твоє серце,
Та ти дивись не обдури,
Себе самого в суперечці.
Себе самого не обдуриш!
Ти знай про це і пам*ятай!
Ти був щасливий,а чи будеш,
Тепер ти сам про це подбай!!!
|
|
