СПІЗНЕННЯ
Я завжди і всюди спізнююсь. Він просто цього не знав. Він навіть не уявляв собі, що можна півдня вибирати, що одягнути на наше дружнє – з легким натяком на щось більше – побачення, і примчати, засапавшись і спізнившись на годину...або на півтори. О, цей Виноградар, з якого треба було діставатись до центру трьома видами транспорту (а тролейбуси у вихідні ходили так рідко!). Ми так ніколи більше й не побачились...
У ЦИХ МАЛЕНЬКИХ МІСТЕЧКАХ
У цих маленьких містечках оголені усі життєві драми.
Схудле котеня дивиться на мене слізними очима, які неможливо забути. Хворий чоловік, із яким ми колись в дитинстві разом бавились, звертається до мене на «Ви», робить вигляд, що слухає мене, а сам думає про те, чи вдасться йому крадькома роздобути в мене гроші на цигарки й горілку.
Докінз стверджує, що Бога немає...Бог ввижається мені у кожній вибоїні на дорозі, у благальному погляді тварини, у зацькованості й дріб’язковій хитрості людей, які опадають у смерть, як листя у траву, у відході й неповерненні...
|
|