Питання про час виникнення козацьких полків, як і питання запровадження військово-територіального устрою козацтва в городовій Україні взагалі, залишається дискусійним. Розглянемо його на прикладі Переяславського полку. В. Голобуцький вважає, що після Куруківського перемир'я (1625 р.) утворюються шість реєстрових територіальних полків (серед них і Переяславський). Цієї ж думки притримується В. Сергійчук, припускаючи їх утворення на основі одноіменних староств Київського воєводства, але згадку про Переяславський полк відносить до 1631 року. Більшість дослідників згадують переяславського полковника Олефіра в 1632 і 1634 pp. Все ж вважається, що полк виник у 1625 р. Цієї думки дотримується і автор дисертації.
На користь цього свідчить те, що в 1617 р. маємо відомості тільки про старшого отамана над переяславськими козаками Василя Нетесу і деяких „товариства молодців віри годних": Хилька Зозулю, Никона Пархомовича, Герасима Тупеєнка, Федора Баланчу і Супруна Лазоренка. Це засвідчує, що на Переяславщині в цей час територіального полку ще не було. В люстрації Київського воєводства 1616 р. містяться дані про м. Переяслав і деякі містечка, що пізніше будуть сотенними в полку. Відсоток козацького населення в них говорить сам за себе: в Переяславі - 70%, Ірклієві - 93,8%, Гельмязові - 71,4%, Кропивній - 66,7%, Бикові - 45,5%.
У 30-х роках XVII ст. Переяславський полк відігравав значну роль в подіях, що відбувались на Україні. Ha Переяславщині мав родові володіння козацький гетьман Іван Сулима (села Сулиминець і Лебедин), рід якого утримував ключові позиції в полку в XVII-XVIII ст. Маємо відомості, що в 1634 році полковим писарем був Михайло Лобковський, а городовим переяславським отаманом - Гордій Тупило. Переяславськими полковниками в 1637 році М. Максимович називає Саву Кононовича і Ілляша Караїмовича. Реєстр 1638 року дає полковника Станіслава Олдаковського, полкового осавула Левка Мокієвського, 10-х сотників полку і 10-х поручників (отаманів) в цих сотнях.
Один із сучасних дослідників історії Гетьманщини В. Кривошея робить спробу визначити існуючі в полках сотні і локалізувати в них сотників і отаманів, поданих у реєстрі. 1638 року в полку були сотні: Переяславська, Лубенська, Березанська, Яготинська, Кропивенська, Іркліївська, Богушківська і три ще не відомі. З них одна однозначно Миргородська, про що маємо такі свідчення під 1637 p.: "...Полковника миргородського ми скинули і взагалі скасували полк Яблоновського, як непотрібний, ... злучили ми його з полком Переяславським...". Не локалізовані сотники Фесько Лютай, Дмитро Перехриста, Северин Мокієвський; отамани - Михайло Болдко, Михайло Яненко і Мисько Бут. У роки "золотого десятиліття миру" відомий ще один Переяславський полковник - Адам Душинський.
Після 1648 р. кількість полків різко зростає, але вплив корінних залишається значним. Особливо Переяславського, так як на Лівобережжі це єдиний старовинний полк. Можливо, тому Лівобережжя ще й в 70-х роках XVII ст. називають "переяславська сторона". Крім того, роль Переяслава виділялась і тим, що неодноразово місто або місцевість поблизу вибиралась для проведення козацьких рад. Полковники переяславські П. Тетеря та Яким Сомко займали гетьманський уряд. Представників багатьох старшинських родин полку протягом XVII-XVIII ст. бачимо серед генеральної старшини.
В центрі уваги авторів - старшина традиційних сотень Переяславського полку, що входили до його складу з останньої чверті XVII ст. до 1782 року. Це сотні: Переяславські, Баришівська, Басанська, Березанська, Бориспільська, Бубнівська, Воронківська, Гельмязівська, Домонтівська, Золотоніська, Іркліївська (Канівська), Кропивенська, Леплявська, Піщанська, Терехтемирівська і Яготинська.
Територія і склад полку довгий час не були сталими. У 1649 р. вона була поділена між полками: Переяславським (сотні: полкова, Романенкова, Коваленка, Чикменева, Оверка Сидоровича, Івана Бабича, Яготинська, Гельмязівська, Березанська, Биківська, Воронківська, Бориспільська, Баришівська, Басанська, Гоголівська, Богдановці, Козелецька, Остерська, Заворицька, Муравська), Кропивенським (Кропивенська і Іркліївські сотні), Канівським (Терехтемирівська і територія майбутніх Бубнівської й Леплявської сотень) і Черкаським (сотні Богушківська, Домонтівська, Золотоніська і Піщанська).
Роком раніше існував Іркліївський полк на чолі з полковником Михайлом Телющенком. Сотні базувались в Ірклієві, Вереміївці, Воронівці, Жовнині, Максимівці, Омельнику, Потоці і Кропивній. Містечко Іркліїв було полковим і водночас центром трьох сотень. У 1649 році, в результаті об'єднання Іркліївського і частини Лубенського утворився Кропивенський полк. Його полковником став Філон Джеджалій (Джалалій). У 1649 році в полку - 14 сотень: Кропивенська, Деньговська, три Іркліївські, Оржицька, Яблунівська, дві Пирятинських, дві Чорнухинських, Городищенська, Журавська і Курінська. В 1658 р. Виговський ліквідував Кропивенський полк, поділивши його між новоутвореними Іркліївським і Лубенським полками.
У січні 1654 р. в церкві Спаса приведені до присяги старшина і козаки Переяславського полку. Присягав обозний, осавул, хорунжий, писар, отаман городовий, 14 сотників і 37 козаків.
У 1654 році на території Переяславського полку знаходились 12 міст і містечок: Переяслав, Гоголів, Гельмязів, Басань, Баришівка, Бориспіль, Воронків, Яготин, Биків, Березань, Крукполе (і одне невідоме). В Кропивенському полку - 9 міст: Кропивна, Ірклій, Оржиця, Яблунів, Пирятин, Журавка, Курінка, Городище і Чорнухи. Серед Черкаських бачимо Домонтово, Золотоношу і Піщане, а в Канівському полку з'являється м. Бубнів, зате не згадується Терехтемирів (можливо, на той час зруйнований). В цьому ж році до Київського полку відійшли сотні Остерська, Козелецька і Заворицька (Моравська вже не існувала).
Як вже згадувалось вище, в 1658 році відновлюється Іркліївський полк і продовжує існувати до середини 1663 року (хоча кінцева дата точно не відома), до його об'єднання з Переяславським полком. Очолював його з березня 1658 року до середини 1663 року Матвій Панкевич.
У 1665 році до Переяславського полку були введені міста: Золотоноша, Домонтів, Бубнів, Оржиця, Іркліїв, Кропивна і Буроми, а виключені: Яготин, Биків, Березань, Гоголів, Крюкполе. Тобто, на думку Г. Гаєцького, протягом 1654-1665 pp. до складу Переяславського полку ввійшли три лівобережні сотні Черкаського і повністю включений Іркліївський (1663) полк. Важко погодитись з включенням м. Бубнова раніш 1667 р. Проте в списку міст, поданих І. Брюховецьким у 1665.11. в Переяславському полку вказаний Бубнів. Тобто, можливо, що території Канівського полку на Лівобережжі ввійшли до складу Переяславського ще в 1665 р. Серед інших названих міст: Переяслав, Бориспіль, Баришівка, Воронків, Золотоноша, Домонтів, Оржиця і зруйновані - Гельмязів, Іркліїв, Басань, Кропивна, Буромль.
У питанні часу входження різних сотень чи окремих полків до складу Переяславського історики подають різні відомості. М. Костомаров вважав, що Іркліївський полк закінчив своє існування не раніш 1670 року, а М. Максимович крайньою вважав дату 1659 рік. М. Слабченко також говорить про злиття Іркліївського і Кропивенського полків в 1670 році. Найвірогідніша крайня дата існування Іркліївського полку - 1663 р. Після подій Чорної ради полковника Панкевича заслано до Сибіру і згадок про полк більше нема.
На карті козацьких полків на Полтавщині, Л. В. Падалка відзначає, що в 1667-1672 pp. до Переяславського полку ввійшли: Терехтемирівська, Леплявська, Піщанська, Бубнівська, Золотоніська, Домонтівська, Кропивенська і Іркліївська сотні. Як бачимо, між даними Гаєцького і Падалки є розбіжності в часі входження до Переяславського полку сотень з Черкаського і Канівського. Документи ж фіксують у складі полку сотні Бубнівську і Леплявську з 1672, а Терехтемирівську - після 1676 року.
У XVIII ст. територіальна структура полку порушується в 50-х роках: в 1752 відходить до Київського сотня Бориспільська, в 1755 з двох полкових виділено третю, а в 1757 р. з Ірклїївської - Канівську. Показово, що причиною змін стали особисті інтереси старшини.
У зв'язку з судовою реформою 1763 року Переяславський полк поділено на два повіти: Переяславський і Золотоніський, проте полк продовжує існувати як єдина адміністративна одиниця. І тільки адміністративні реформи початку 1780-х років приводять до ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні. На місці Переяславського полку з'являються повіти Золотоніський, Київський, Переяславський, Остерський, Козелецький, Городищенський, які ввійшли до складу Київського намісництва, а пізніше до складу Полтавської губернії.
За часом входження сотні полку виразно діляться на корінні, згруповані навколо Переяслава (полкові, Баришівська, Басанська, Березанська, Бориспільська, Гельмязівська, Яготинська) і приєднані з полків Черкаського, Канівського і Іркліївського (Бубнівська, Леплявська, Піщанська, Домонтівська, Золотоніська, Кропивенська і Іркліївська). Не менш чітко виділяються два географічні регіони: північний (Переяславський) і південний (Золотонісько-Іркліївський). Часовий і географічний фактори не тільки розмежували два регіони, а й визначили особливості формування козацької старшини в кожному з них. Виняток становить сотня Терехтемирівська, яка за більшістю показників тяжіє до північного регіону.
---------------------------------
Родові козаки (3-ї статті) та загальна чисельність сотень Переяславського полку за матеріалами ревізій полку у XVIII ст.
(ЦДІА України, ф. 51, оп. З, спр. 19365, спр. 19368, спр. 19336, спр. 19374, спр. 19376, спр. 19378, спр. 19334, спр. 19335, спр. 19339).
============================================
Кривошея І., Іржицький В. До питання про виникнення та еволюцію козацьких полків // Козацька скарбниця. Гетьманськ
|
|
