В пошуках себе, ти сам.
В пошуках істини, ти істинний.
А небо все таке ж саме...сповнене молока і сірого відображення мойого міста.
Вдихаючи дим, випускаючи на зустріч смерті його паростки, знаєш, точно знаєш, як собі допомогти.
А любов... Це не все, що потрібно.
Потрібно більше.
Тому що ти ніколи не зможеш злитися з оцими очима навпроти.
Подаруй їм вічність у творах. Створюй їм вічність. Даруй їм щастя...
Піду одягнуся, а не то щось морозко...
Де факто, ніколи не думала, що почну тут писати щоденника. Проте нехай. Я ж обіцяла писати всі свої думки, показувати себе навиворіт. А там - що буде.
Я маю вдоста.
*с другим таким же рыбаком...*
Тоді чого я кудись поспішаю? Чогось прагну? А, так... В мене батьки. Батькові треба операцію і лікування, а мамі відпочинок. Братові... Треба вивезти його звідси. В нормальну клініку.. Може, його серце ще можна підлікувати... Аби додати літ. Бабуся...Бабуся буде рада.
А що потрібно мені?
- небо
- кисень
- пару гривень в кишені
- книги
- інтернет
Та й досить.
Ось, сучасний примітив.
*свел угол каждой ткани...с предчувствием, что водолей - опять обманет...*
Поки не закінчилася пісня.
Скажу вам.
ЖИВІТЬ. ІСТИННО.
І чорт забирай, люди... Дике ви падло.
|
|
