Чомусь узагалі немає настрою( Мій життєвий тонус, так би мовити, котиться до нуля! Сил немає вже ні на що( Сум і нудьга на душі. Іноді з'являються погані думки, дуже... Наприклад навіщо я з'явився на цей світ??? Але про таке і думати ГРІХ! Адже Бог дав нам життя не на пусті роздуми і на якесь нікчемне існування, а на життя!!! Але тоді мені так цікаво, чому настільки важко жити так як мені хочеться. Чому людина яка зі мною провела два роки свого життя (за що я їй дуже вдячний, у мене було безліч приємних моментів, та що там моментів тижнів життя поруч із нею, але мені сподобалась інша.... чому ж вона мене не зрозуміє? Не відпустить? Тепер я просто мучусь) Через мій настрій і ці паскудні думки почуваюся нічим, і фізично не здатен ні на що. Хто що мені порадить?
|
|
