Какоблуд Нестор Лінчович (1913-1943)
сербський поет, новатор, експерт в галузі літературної дегенеративної герменевтики. Унікальний тим, що ціле життя ходив по лезі бритви підтюпцем, яка в свою чергу висіла на соплянці, а та будучи убезпеченою гарантіями чесного слова та браком нахабності виявилася найнадійнішим, що поет спрожив у свому животожитті. Одразу після виходу в світ в селі Кокнишпак накладом 200 примірників в типографії сільради його першої збірки, слава про цього майстра слова облетіла пів світу і зупинилася в сусідньому селі, в хатині славою славно-славетно уславленого сила!-перекладача на усю галактику та й поза нею і скромного селектора тютюнопорічок та продавця-на-ціле-село тютюнкомпоту його нічимнепримітної вселеньцькості раб Божий, Гумотрус Пшикосум Котияєчко.
Від цього невсипучого роботяги не тікав ще ні оден національний сербський літературний достойник. Він, Котияєчко із місцевим ковалем Х.З. Попусколіусом зловили п. Нестора і той люб’язно погодився, після чотирнадцятьох годин мордування, на переклад своєї збірки російською, берберською та андалузькою. Далі ще одна рецензія від ісконноканоно літкритика сонячної іспанії Пакіто-Макакос і вже на устах усієї Мексики тільки одне ім’я – ‘НАГНУВ І ЦЮКНУВ’. Ім’я тої збірки правда було інше, але старенькі люди розказують, що їхні діди памнєтают робочу назву тамтошного проекту.(далі шепотом) це було щось схоже на португальське ‘СРАКОМОРДІ ЧИ МОРДОСРАКІ’. Ну зрозуміло, що відразу впадає в очі маркетингова спрямованість на латиноамериканських читачів. Але то все чутки.
На ранок 8 серпня за григоріанським літочисленням десь в Кирдяківських садах поета знайшли прикатаним травою до землі. Тіло було ще тепле, але вбивця скрився в комишах, тому його так і не знайшли. Хто прикакав Какоблуда до землі так і не відомо. Справу невдовзі закрили за відсутністю складу слочину. Але ми ж то добре знаємо, що там якась містика із способом смерті та прізвищем. Дехто навіть приписує все родовому прокляттю та таємному ссередньовічному ордену ‘Комишові Хмаротрухлі’ із штабквартирою в однойменій очеретопосадці, що локалізована в болотосмузі площею 0.7 кв гектара. За роботу навіть був взявся відомий детектив ля-Тропцятко, але на наступний день містично помер від ожиріння, викликаного асфіксією. Більше ніхто ні за шо не хотів братися.
Тож спочивай герою незабутий, містично укокошканий десь там.
|
|
