Ти хочеш знати, де живе моя душа ?
Вона живе у світі, видуманім мною,
У нереальнім – де завжди мрійлива тишина,
У нім – я сам на сам з тобою.
У тому світі, видуманім мною, завжди сміх.
Там завжди той, хто тут мене забув.
Там щастя цвітом білим падає мені до ніг
І лине ніжний, весняний, співучий шум.
Не розбивай той світ, не знищуй мрію,
Не виганяй ти душу мою з раю.
Хоч рай мій – видумка, його я більш волію.
Десь може кращий є, та його не знаю…
|
|