Чи може себе вважати християнином той, хто не дотримується посту? Святі праотці кажуть, що ні. Не обманюйте себе. Просто носіння хрестика на шиї, відвідування Церкви по святах або навіть щонеділі, та й навіть щедрі пожертви Церкві – ще не запорука спасіння. Бо і невірні так само роблять. І сектанти теж щосуботи або щонеділі збираються, і пожертви роблять. Багато хто в наш час щедро даючи жертву на Церкву вважає, що відкупився від пекла. Головне щоб бути в згоді з Богом, так? А ті що навколо, інші люди, вони – це другорядне? Святе Євангеліє каже, що це не так. Перша заповідь – Люби Господа Бога свого. Друга ж – Люби ближнього, як самого себе. А чи любимо ми своїх ближніх? Хіба що на словах. Найчастіше ми любимо своїх рідних, близьких, друзів. А інших ні. Святе Письмо каже, що по тому можна буде пізнати, що християни Ви, якщо між Вами любов братерська буде.
Для того, щоб проявити свою любов до Господа, потрібно виконати заповіді Божі. Знайти у собі рішучість, проявити силу волі, і жити по християнськи. Боротьба з собою найважча. Це факт. Тому, її починають з молитви та посту. Якщо Ви поважаєте себе, якщо справді любите Бога, згадайте про Великий піст, і виконайте його правила.
Великий піст є найважливішим і найдавнішим з усіх багатоденних постів. Він нагадує нам про сорокаденний піст Спасителя у пустелі; він же вводить нас у Страсний тиждень, а потім – до радості свята над святами – Світлого Христового Воскресіння.
Великий піст – час молитви і покаяння, коли кожен з нас повинен виблагати у Господа відпущення своїх гріхів (говінням і сповіддю) та достойно причаститися святих Христових таїн, згідно з заповіддю Христовою (Ін. 6,53–56).
Ще у Старому Завіті Господь повелів синам Ізраїлевим щороку давати десятину з усього, що вони придбали, і, роблячи так, вони мали благословення в усіх ділах своїх. Знаючи це, апостоли встановили і для нашої користі десяту частину року, тобто час Великого посту, присвячувати Богові, щоб і ми були благословлені у всіх ділах наших, щорічно очищаючи себе від гріхів своїх, вчинених протягом цілого року. Великий піст має три підготовчі тижні:
Перший підготовчий тиждень до Великого посту називається Тижнем митаря і фарисея. На літургії у цю неділю читається притча з Євангелія про митаря і фарисея, з метою показати, що тільки слізна молитва й смирення, як у митаря, а не перелік своїх чеснот, як у фарисея, можуть здобути нам милосердя Боже. З цієї неділі до п'ятої неділі Великого посту за всенічною після читання Євангелія співається покаянна молитва: «Покаяння двері відкрий мені, Життєдавче...».
Другий підготовчий тиждень до Великого посту називається неділя про блудного сина. У зворушливій притчі про блудного сина, яку ми чуємо на літургії у Євангельському читанні, свята Церква навчає нас надіятися на милосердя Боже, якщо ми щиро покаємося у своїх гріхах. У цей тиждень, а також і в наступні два тижні на всенічній після полієлея співається псалом: «На ріках Вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сіон наш...». Цей 136-й псалом оповідає про страждання євреїв у Вавилонському полоні і про їхню тугу за батьківщиною. Слова цього псалма допомагають нам задуматися про наш полон гріховний і про те, що ми повинні прагнути до своєї духовної батьківщини, до Небесного Царства. Багатьох бентежить останній стих псалма, де говориться: «Блаженний той, хто візьме і розіб'є дітей твоїх (вавилонських) об камінь!». Звичайно, ця думка у буквальному сенсі слова жорстока і зовсім неприйнятна для християнина, бо Сам Господь навчав любити й благословляти ворогів своїх: і поклонятися Богові в «дусі та істині». Саме ця думка стає чистою та величною у духовно-християнському значенні, бо це значить – блаженний той, хто має тверду рішучість розбивати об камінь віри погані думки і бажання тоді, коли вони ледь-ледь зародилися (тобто перебувають немов у стані немовляти), перш ніж вони виростуть у злі діла та звички.
Третій підготовчий тиждень до Великого посту називається М'ясопусним, або Сирним, бо із скоромної їжі у цей тиждень дозволяється їсти тільки сир, молоко, масло та яйця. Сама неділя М'ясопусного тижня називається неділею по Страшний Суд, бо на літургії читається Євангеліє про Страшний Суд і про останню відплату, чим свята Церква закликає грішників до покаяння. У піснеспівах Сирного тижня згадується гріхопадіння Адама та Єви, яке сталося внаслідок нестриманості, і складається похвала посту з його спасительними плодами.
Остання неділя перед Великим постом називається Сиропусною, бо нею закінчується споживання сиру, масла та яєць. На літургії читається Євангеліє (Мф.6,14–21) про прощення образ ближнім, без чого ми не можемо одержати відпущення гріхів від Отця Небесного. Відповідно до цього Євангельського читання християни мають благочестивий звичай просити у цей день одне в одного прощення гріхів, свідомих і несвідомих, і робити усе, аби примиритися з ворогуючими. Тому цю неділю прийнято називати Прощеною неділею, після якої і настає Великий піст.Великий піст починається за сім тижнів до свята Святого Великодня і складається власне з Чотиридесятниці і Страсної седмиці. Чотиридесятниця встановлена в спогад життя Господа Ісуса Христа на землі і на честь сорокаденного перебування в пісному подвиг в пустелі Самого Спасителя, а Страсна седмиця присвячується спогаду останніх днів земного життя, страждань, смерті та поховання Ісуса Христа.
Протягом посту християни не повинні вживати в їжу продукти тваринного походження – м’ясо, молоко, яйця та вироби, що їх містять. Великий піст відноситься до суворих постів, а тому за церковним Уставом під час нього не повинна вживатися риба, крім свят Благовіщення (7 квітня) та Входу Господнього в Єрусалим (17 квітня). Обмежується також вживання олії, яку Устав дозволяє лише у суботу та неділю. На час посту ті, хто перебувають у шлюбі, повинні утриматися від статевих відносин.
На практиці більшість християн дотримуються більш помірного посту, тобто вживають рибу і олію (крім середи і п’ятниці). Чому так багато людей нехтують постом, або не дотримуються його як належить? Бо дуже люблять і шкодують себе.
Протягом посту можна вживати продукти рослинного походження – картоплю та вироби з неї, різного роду супи та каші, консервовані та квашені овочі (помідори, огірки, капусту, тощо), консервовані салати. Не бажано вживати майонез, до складу якого входять яйця, але можна вживати різні види харчового маргарину (без домішок молокопродуктів). Загалом пісна їжа повинна бути простою (наприклад, в наших умовах важко назвати пісними продуктами ананаси чи омарів), а її вживання помірним (бо об’їстися можна і печеною картоплею).
Якщо Вас протягом посту запросили на відзначення дня народження або інше святкування, пов’язане зі святковим столом, і Ви не можете відмовитися – по можливості попередьте господарів про те, що Ви дотримуєтеся посту. Якщо цього не можна зробити – намагайтеся їсти тільки ті страви, які дозволені в піст, а якщо таких немає – то зовсім небагато тих, які стоять поруч з Вами. Під час святкової трапези не потрібно без прохання інших самім розповідати про те, що Ви постите, привертати увагу до цього або дорікати іншим за недотримання церковних уставів.
В піст також не потрібно вживати алкогольні напої, особливо міцні – горілку, коньяк, тощо. Лише у суботу та неділю, а також на свята дозволяється випити трохи вина. Хоча без цього можна обійтись, звичайно ж.
Дотримуючись посту потрібно пам’ятати, що він відрізняється від звичайного голодування своєю духовною складовою. А тому той, хто постить, повинен більше уваги приділяти своєму духовному життю: молитися в храмі та вдома, читати Святе Письмо та християнську релігійну літературу, обмежити все те, що відволікає від спілкування з Богом – перегляд телепрограм, слухання радіо, відвідування розважальних заходів. Якщо хтось перебуває у сварці чи тримає на когось гнів – необхідно примиритися з цією особою, бо гріхи гордості, гніву, осуду, ненависті, злоби позбавляють того, хто постить, всіх плодів його праці.
Якщо є можливість, то бажано було б протягом посту щодня бувати у храмі, хоча б на короткий час – для того, щоб помолитися і попросити у Бога допомоги у проходженні цього духовного і тілесного подвигу. Необхідно також щонеділі бути зранку на Божественній літургії, а по можливості відвідувати й інші богослужіння, розклад яких ви можете довідатися в самому храмі. Православному християнину протягом посту також обов’язково потрібно прийняти хоча б один раз таїнства Сповіді і Причастя.
Пам’ятаймо, що піст є загальним правилом, тобто його встановлено не для окремих, особливо ревних християн, а для всіх: і монахів, і мирян, і царів, і жебраків, і дорослих, і дітей. Він не є насильством, неприємним обов’язком чи покаранням — до нього треба ставитися як до рятувального засобу, необхідних ліків для кожної людської душі.
|
|
