Холодним листям плаче листопад,
І якось осінь вже мене не гріє,
Ти просиш повернути все назад,
А я незнаю чи уже зумію
Тебе кохати, розривати душу
Вітрами слів, що сказані тобою,
І знов забути фрази твої мушу,
Які ще досі палять серце болем.
Так палять сильно, що любов моя
Уже давно і до кінця згоріла,
Проси як хочеш-більше не твоя,
Я все минуле в сльозах утопила.
Ні, не вернусь, не кинуся з порога,
В обійми лагідні твої,
Не гляну в очі, у яких тривога,
Й за мною біль, нестримний біль...
|
|