...у скорботі за втраченими (чи скоріше вбитими власноруч) роками. Хтось скаже, що не варто озиратися назад, жити минулим. Та як можна про нього забути, коли воно постійно позаду,нескінченне переслідування. Воно ніколи не впіймає мене, та, на жаль, і я ніколи від нього не втечу. Ми завжди на відстані погляду.