я завжди уявляла нас разом. ми лежали в тебе вдома на ліжку і їли суниці. мені здавалося, що це були ідеальні відносини. їх ідеальний початок і відсутність закінчення.
ми завжди мріяли. я просто впевнена, що ми мріяли про одне й те саме. але в нас не склалося. ну що тепер? так буває.
ми нічого ніколи один одному не обіцяли. але таке враження,що без слів ми присягнули один одному покласти до ніг весь світ.
ми рідко обіймали один одного. але кожен наш раптовий дотик можна порівняти з пристрастним сексом.
ми часто сварилися, вбивали один одному сотні нервових клітин. але мені здається, що це було того варте.не знаю чого саме, але для нас все,що ставалось тоді, було необхідним.
а ще мені подобається,що майже ніхто не розуміє наших відносин. навіть ми самі навряд зможемо пояснити,що відбувається.
ми не хочем нічого один від одного, але і відпустити усе це немає сил.
ніхто з нас не знає, скільки ще це буде продовжуватись, але відмовитись від цього неможливо. немає ні бажання, ні можливості.
просто ці хвилини варті того,що ми їх чекали не один рік. і ми не можемо дозволити собі втратити їх просто так.
|
|
