Sonnet 5 by William Shakespeare
Those hours that with gentle work did frame
The lovely gaze where every eye doth dwell
Will play the tyrants to the very same,
And that unfair which fairly doth excel;
For never-resting time leads summer on
To hideous winter and confounds him there,
Sap checked with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o'ersnowed and bareness every where:
Then were not summer's distillation left
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty's effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was.
But flowers distilled, though they with winter meet,
Leese but their show; their substance still lives sweet.
------------------------------------------------------
Шекспір. Сонет 5 (за мотивами)
Години ті, що з ніжністю для нас
готують образ величі й краси,
його ж і знищать… Ще вогонь не згас,
та все ж настануть старості часи…
Так, теплих днів щезаючий потік
штовхне невтримно літо до зими,
в деревах до весни замерзне сік,
в міцних обіймах сніжної пітьми
засне земля… В прозорім, з льоду, склі
троянд замерзнуть пахощі, вони
про літо нагадають на землі,
про квіти, що, чекаючи весни,
боротися з морозом не змогли,
загинули, та душу зберегли…
(березень 2017 р.)
