Зелень буяє, відцвілися каштани,
Все зодягається в призначену суть.
Усе, що так рясно квітло між нами,
Можеш, будь ласка, просто забуть.
Червень незгоди і липень відрази.
Серпень надвечір позве на жнива.
Осінь зумисно роз’ятрить образи,
А там уже на тебе чекає зима.
Сніг заграватиме, лоскочучи щоки,
Тоненьким морозом поцілує вуста.
Усе, що було, зупинилося й досить.
Давно ти самотня? Та ти не сама!
Те́́пло підхопить вітер волосся,
Дні дозріватимуть поміж темноти.
Чуєш? Вдалося! Тобі все вдалося!
І ти не самотня, бо в тебе є – ти!
