Нарешті скинув я свій страх
що я її більше не побачу
Нарешті я звільнив свій час
що на життя минуле втратив
Нарешті стала ти ніхто
так довго все горіло в серці
Лиш попіл осівши на нутро
нагадує що дня все менше
Вже не болить моя душа
їй навіть згадувать противно
що так вона себе могла
відати не своїй людині
Все позабуто голос фрази
та навіть міміка обличчя
Твоя фігура та хода
такі як безліч просто звичні
Ти відірвалася зі шматком
мого живого серця
Тепер це місце зажило
но більш не приживеться