У кожного є місце у коші,
аби не бути осторонь ніколи,
описуючи митарства душі
на творчих сторінках цієї школи.
І у юрмі любителів-майстрів
чекаємо, щоб наше зазвучало.
У мене тут немає ворогів,
є друзі і байдужих є немало.
І «наші люди» – все одно мої –
і знані, і незнані – всі поети.
У цьому колі всі, як є, свої
без пієтету і авторитету.
Який не обираємо сюжет,
а не угодиш сутенерці моді.
Читач собі подивиться, та й годі,
але оцінить все-таки поет.
Хоч знали і самі собі ціну,
коли ще відкривали цілину
фантазій, ураганів і цунамі,
коли про Соловки і Колиму,
відомо і від кого, і чому,
закопували рукопис у ямі.
Коли творили Божі янголи,
а витворяли чаполоч і сволоч,
нам висуватись не було коли,
і поки виживали як могли,
ваяли таті, кроїв Каганович,
а авторами знатними були
дві лярви – Бузина і Янукович.
Тепер війна чатує за вікном.
Та не затерті пам’яті скрижалі,
і час охороняє за замком
такі іще нечувані деталі,
яким би краще нишком у підвалі
ще почивати непробудним сном.
Дивний збіг. Я сьогодні написала вірш "Поетичний клуб". Але не змогла розмістити – сиділа без Інтернету. Коли ж з'явився – побачила Ваш "Поетичний клуб". Вони мало чим схожі, все ж почекаю зі своїм.
Хоч обидва в іронічній манері, але Ваш – більш серйозний, вагоміший.
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я давно і часто знаходив підтвердження тому, що думки витають в ноосфері, а чимось споріднені душі уміють уловлювати ці вібрації. Публікайте, будь-ласка, без правок. Мені цікаво знайти паралелі і відмінності.