Я вечірнім містом ішов
І, як завжди, співав про любов,
Довгоногих дівчат розглядав,
Думав, мріяв, життя планував
Я у серці навік зберіг
Три удари оці: Кри-вий-Ріг!
Чи його я любив, чи кляв,
Та ніколи не забував.
І коли повертався з доріг,
Я вдихав, як Шанель, Кривий Ріг,
Я молився на творчість ЗЕКа
І на дим, що від труб ГеЗеКа,
Наркоманів, Гвардійських п’янюг
Я звав словом високим – ДРУГ,
Сам я мабуть не кращим був
І можливо, давно б «загув»,
Тільки Доля така моя,
Зупинився над Прірвою я
І у серці навік зберіг
Три удари оці: КРИ-ВИЙ-РІГ.
Ераст Іваніцький
