Я хотіла б окрему палату
Десь у закладі хворих душ.
І хай будуть на вікнах ґрати,
Й під очима розмазана туш.
І назовні усе таємне,
Бо начхати, що скаже хтось.
Я б боялась, як зовсім темно
І кричала б: "Мені не здалось!"
Але, звісно, ніхто б не вірив,
Бо у кожного власний світ.
Вікна з видом на ліс хотіла б
І хоч кілька пігулок від...
Я хотіла б окрему палату,
Та у долі на лезі ножа
В мене(кажуть, що гріх нарікати)
Ще відносно здорова душа.
03.04.2015
дивне мереживо зі слів та бажань. серед цих слів загублених... від чого це так виникає у людини? від передчуття чи відчуття, що ми завжди на межі? чи від неможливості ту межу визначити?..
а говорите ви цікаво. і знаючи пердмет, і володіючи словом. і не повторюючи світ...
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Межу і справді складно встановити. Та й чи треба ?
Дякую, що завітали
здорова здорова, бо якщо вам болить за світ - то тільки здорова душа може через себе пропускати життя в усіх барвах- та нехай це буде більше веселка аніж морок
Таня Кириленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00