МабУть для пісень напридумані битви та війни,
Коли і до пекла, заради звитяг, - залюбки.
Тож марне кричати – то прихвостні Заходу винні
Що браття слов’яни не в змозі подати руки.
А може для Завтра затіяно тлум на майдані..?
Чи то не сказали Квасьневського щирі уста,
Що наше все шастя спаковано у чемодани?
Чи то кредитори нам іншого ввірять хреста?
Марудне заняття – війна затяглася на роки…
Вони й не чекали: не весь у тумані народ.
Від збочених марень усе ж загорілися крокви
Й ненависті піна роз’їла вже кожного рот.
Тож більше нічого не хочу казати про війни.
Боріться звитяжно і в пекло ідіть напролом.
Бо ще у природі не визріло слів чудодійних
Збороти гординю і хоч би зласкавити зло.
Як має – так буде… І що моє слово? Не кремінь.
Не крапля води у пустелі, і не поводир.
Та й бачу, сам бог не розгледів у людях потреби,
І замість засіять – все поле вже звів на пустир.
